Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom
Четвер, 29 Червень 2017

Новини

Real time web analytics, Heat map tracking

Авторська колонка

59271b0ce5241

Пішов єдного разу ксьондз до озера, аби рибу якусь злАпати. Сидит на беризі, сидит, курча і нич спіймати ни може. Піднєв він вочи свої світлі догори та й каже :

- От двисі, Пане ! Я вже стіко літ людьом віров-правдов служу, всім помагаю-сповідаю, в соцмережах лише у фистбуку підписаний і то тіко на Якова Кутового….А ні до чого'м сі не доробив. Може тибе нима, га ?

І тутка, рррраз, чує, жи хтось веришчит, ніби му пальці в двері пхают. Він сі придивив, а то якійсь хлоп сі топит. Отець тодий  до човна скочів, веслами гребнув і за мінуту він вже був біля того потинційного потопельника. Оказало сі, жи то сам пан голова міста пішов сі покупати і забув, шо пливати не вміє. Та ше й веришчит, як старе простирадло :

  - Врєтуй мине, отче, Шо хоч для тебе зроб'ю, бігме !

- На сповідь ходиш, грішнику ?

  - Та давно не був'єм, але типерка бду ходив, кленусі, як перед....

- А твоя Мироська шо ни ходит ?

  - Та типерка нимає чєсу аніраз. Замордували тоті диклярациї... Зранє до вечора заповняє.... Шо хочеш ті закалатаю, все порішаю, тіко врєтуй ?

(І тутка отець вчув голос. З-під земли, люде... Котрий заспокійливо і потиху му повів :

- Давай, хлопе, не все ж тобі на сухім хлібови сидіти, га ?)

Замисливсі парох : авта, аж три маю, генделик тиж, церква є, шо ми ше бракує ? О !!!
Ххххопппа, шось сі перекрутило в нім і отець,тим же ж голосом, говоре :

  - Но то добре, довай ми готель в центрі міста, тодий я тя викігну з тої калабані. Я тибе за єзик не кєгнув, хлопе, - сказав служитель Панскій і кінув паталасі кулко ритуальне..

  - Без питань, зроб'ю, - зрадів мер і сі хопив за весло.

Випливли вни на беріг, посушилисі і пішли по хатах. Нарано ксьондз стає, а в него у скринці поштовій якась картка, відкриває, а тамка право власности на готель в центрі міста. Зрадів той, зачєв прикідати шо до чого. Зачєв по інтернетах дизайнира якогось шукати, меблеві сальони, еуроримонти плянувати… І всьо ніби люкс йшло, але єдного днє парафіяни по сповіді зачєли сі питати свєтого отця за той гОтель, чи то провда, чи то просто хорі на голову люде язиками своїми паскудними шопопало плещут. Но бо є між нами такі зґнири, шо все про всьо знают. Тодий допіру зачєлисі проблєми серед прихожан, а потомка хтось навит до суду подав. Перше засідання, друге, трете.... Дивитсі, жи то всьо йде до того, шо гОтель, в котрого стіко було вкладено, піде на благо людий того міста. Ходе служитель сумний, місцє си знайти ни може. Но та й пішов він знову на берег того самого озера з мислями ся позбирати. А тамка соничко світит, у воді жєби безтурботно пливают, риби всякі, горобці цвіркочут по деревах. Знов піднєв він вочи свої ясні догори і навит не встиг нич подумати, аж ту раптом - крик шальоний !!! Дивитсі, а в озирі суддя мєстного суду сі топит…
І знов голос з-під земли :

- О, видиш, хлопе ! А ти ми не вірив ! Казов, жи мине нима ! Я ж ті казов, жи Пан добрий, він все видит, всіх чує....

                                                                                Завше ваш, Яків Кутовий.

Медіа Дрогобиччина №2 (16) від 26 травня

 

ccd487900e65ccf5119f9455b7a2b13b1429788868 1

У мене є приятель. Він на початку нульових, ще будучи студентом, знайшов собі добрий підробіток. Протягував Інтернет-кабелі між будинками, а потім безпосередньо «кидав Інтернет» до абонентів. Мій приятель мав визначену дільницю, це була центральна, історична частина Дрогобича. В центрі він облазив усі горища, був знайомий з усіма «ключниками» ,особами, котрі «берегли» ключі від стриху. Микола, так його звали,  мені розповідав, що оті «ключники» були переважно російськомовні бабці, дружини так званих «визволителів», сім’ї яких, як відомо, після війни облюбували собі старі кам’яниці у центрі міста. «Оті бабці, то гіршого нема» - бідкався не раз мій приятель.

svУ Катедральному Соборі Пресвятої Трійці (вул. Трускавецька, 2) відкривається документальна виставка із фондів музею «Дрогобиччина», присвячена трьом дрогобицьким новомученикам–отцям василіанам УГКЦ, котрі прийняли мученицьку смерть від рук енкаведистів.  

1 листопада 1918 року відбулося те, чого так бракує сучасній українській державі.

Було прийнято рішення.

Однозначне безкомпромісне, правильне і своєчасне.

Кожне наше «потакання» корупціонерам – то кулі в серце солдатів, то цвяхи в труну України.

Може досить?

…У понеділок ми святкуватимемо 24-ту річницю незалежності України.

Мабуть, не писала б про це. Але… Але коли пріоритети не зміщуються, коли кров виявляється даремною – треба!

...На цю тему він говорити не любить. Це десь глибоко в душі, болить.

Стартувала шоста хвиля мобілізації. Ті, кому не байдуже, хто «не відкосив», не сховався за мамину чи жінчину спідницю, не втік «по закордонах», пакують речі на полігон.

У цій публікації не розводитимемо моралізаторство на тему «втікачів». Бути чи не бути мужчиною – справа кожного. Тут підкажемо як найкраще зібратися.

Він зародився в перлині Дрогобича – у церкві святого Юра.

Ні, це не видумка заради родзинки, це реальний факт.

Мабуть, саме тому він буквально був приречений на успіх.

Церква св.. Юра, Дрогобич, 16 червня 2014 року…

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: