Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom

Новини

Нас відвідали

80.8%Ukraine Ukraine
7%United States United States
2.5%Russian Federation Russian Federation
2.2%Italy Italy
2.1%Poland Poland
0.7%Czech Republic Czech Republic
0.5%European Union European Union
0.4%Spain Spain
0.4%Germany Germany
0.3%United Kingdom United Kingdom

Сьогодні: 12
Вчора: 97
Цього тижня: 386
Минулого тижня: 3685
Цього місяця: 5654
Минулого місяця: 6050
Всього: 128746
Real time web analytics, Heat map tracking

Публікації по темі "ТРУСКАВЕЦЬ"


  • Отак піклуємося про найменших? У Трускавці дитячий майданчик змонтували біля аварійної підпірної стінки

    f551403a022c7e1586bb98fb6eccb44f XL

      Просили дитячий майданчик – отримали дві гойдалки. Трускавчани з вулиці Стуса, 14  обурені не на жарт: замість добротного  майданчика для дитячих розваг у дворі їхньої  багатоповерхівки комунальники міста встановили дві маленькі качелі - і ті в аварійному   місці. За словами активного мешканця будинку, учасника АТО Івана Сенюти,  ще рік  тому вони громадою подали клопотання до Трускавецької міської ради  про облаштування у їхньому житловому кварталі сучасного дитячого майданчика для наймолодших мешканців. Саме 2016 року влада Трускавця розгорнула у місті масштабну кампанію - виділила з  бюджету  майже мільйон гривень на реконструкцію дитячих майданчиків у Трускавці. За ці кошти представники влади закупили сотні нових гойдалок та інших ігрових елементів, необхідних для цікавих дитячих забав. Та повноцінно натішитися новинками пощастило далеко не всім: до думки громади не дослухалися,  у міській раді вирішили на власний розсуд  поділити між житловими кварталами оздоровниці дитячі елементи, придбані  для майданчиків. По-перше, в більшості випадків  дитячі гойдалки облаштовували у болоті та не в підготовлених  для них місцях. По-друге, одні житлові квартали (здебільшого ті, де мешкають депутати), отримали повноцінні та багатофункційні дитячі майданчики, інші – значно бідніші. На Стуса ж 14 – гойдалок  поставили лише дві, та й ті під аварійною стіною.

    - Ще у 2016 році  ми написали заяву міському голові, щоб нам зробили дитячий майданчик. Ми просили, щоб дитячі гойдалки облаштували на території  колишнього спортивного майданчика. Оскільки до цього часу у нашому дворі була тільки одна стара пісочниця, нових гойдалок дітлахи дуже чекали.  Ми подали цілий розроблений проект і отримали... дірку від бублика. Нашій дев’ятиповерхівці із сотні закуплених за бюджетні кошти гойдалок виділили лише дві, та й ті надто маленькі. Але найголовніше далі: гойдалки змонтували під аварійною підпірною стінкою, - пояснює схвильований мешканець Стуса, 14 пан Іван.

     Молодий чоловік не приховує роздратування та наголошує: вік підпірної стіни, біля якої без погодження мешканців комунальники  облаштували дитячий майданчик, – дуже давній. На ній добре помітні тріщини, а ще з неї час від часу сиплеться. Тож люди стурбовані, щоб стіна взагалі не впала. Тим паче, висновки місцевих надзвичайників, які там були, теж не додають  оптимізму  – підпірна стінка  аварійна і потребує негайного ремонту. Та у Трускавецькій міській раді із ремонтними роботами,  традиційно,  не квапляться. Там, ніби, й не бачили на очі висновків експертів.  

    - За нашим проханням, місяць тому на подвір’я приходили надзвичайники. Вони констатували: підпірна стіна є аварійною. Тож дитячому майданчику тут не місце. Відповідного листа вони скерували до мерії. Але там до нині мовчать, - додає пан Сенюта.

      У Трускавецькій міській раді на невдоволення міщан реагують спокійно. Заступник міського голови з питань ЖКГ пан Балицький повідомляє, що вони чекають висновків ще однієї комісії, яка днями вирушить на Стуса, 14. Тоді і вирішать, що там робити.

    - Ми скличемо комісію, до якої будуть залучені працівники від ЖКГ міста (Управління ЖКГ і Б, представники КП «Парк курортний»  та «Трускавецьжитло»). Вони проведуть технічний огляд підпірної стінки, а також сходів, які там пролягають та ведуть до Стуса, 16. Якщо буде зазначено, що вони потребують демонтажу, тоді ухвалюватимемо  відповідні рішення, - коментує ситуацію Олексій Балицький.

      Допоки можновладці у нагальному питанні затягують час, вичекати паузу не можуть діти. Вони щодня бавляться на аварійному майданчику та наражають себе на неабияку небезпеку. А ще малеча нарікає: гойдалок тут для них дуже мало, тож доводиться мандрувати за розвагами на сусідні подвір’я. Чи вистачить чиновникам оздоровниці  сміливості та розуму за клопотами не забути про найголовніше – безпеку дітей – будемо відстежувати.

    Наталя ЗЕЛЕНА, Медіа Дрогобиччина №10 (24) від 21 вересня

     

     

     

     

  • Ксьондз і гОтель

    59271b0ce5241

    Пішов єдного разу ксьондз до озера, аби рибу якусь злАпати. Сидит на беризі, сидит, курча і нич спіймати ни може. Піднєв він вочи свої світлі догори та й каже :

    - От двисі, Пане ! Я вже стіко літ людьом віров-правдов служу, всім помагаю-сповідаю, в соцмережах лише у фистбуку підписаний і то тіко на Якова Кутового….А ні до чого'м сі не доробив. Може тибе нима, га ?

    І тутка, рррраз, чує, жи хтось веришчит, ніби му пальці в двері пхают. Він сі придивив, а то якійсь хлоп сі топит. Отець тодий  до човна скочів, веслами гребнув і за мінуту він вже був біля того потинційного потопельника. Оказало сі, жи то сам пан голова міста пішов сі покупати і забув, шо пливати не вміє. Та ше й веришчит, як старе простирадло :

      - Врєтуй мине, отче, Шо хоч для тебе зроб'ю, бігме !

    - На сповідь ходиш, грішнику ?

      - Та давно не був'єм, але типерка бду ходив, кленусі, як перед....

    - А твоя Мироська шо ни ходит ?

      - Та типерка нимає чєсу аніраз. Замордували тоті диклярациї... Зранє до вечора заповняє.... Шо хочеш ті закалатаю, все порішаю, тіко врєтуй ?

    (І тутка отець вчув голос. З-під земли, люде... Котрий заспокійливо і потиху му повів :

    - Давай, хлопе, не все ж тобі на сухім хлібови сидіти, га ?)

    Замисливсі парох : авта, аж три маю, генделик тиж, церква є, шо ми ше бракує ? О !!!
    Ххххопппа, шось сі перекрутило в нім і отець,тим же ж голосом, говоре :

      - Но то добре, довай ми готель в центрі міста, тодий я тя викігну з тої калабані. Я тибе за єзик не кєгнув, хлопе, - сказав служитель Панскій і кінув паталасі кулко ритуальне..

      - Без питань, зроб'ю, - зрадів мер і сі хопив за весло.

    Випливли вни на беріг, посушилисі і пішли по хатах. Нарано ксьондз стає, а в него у скринці поштовій якась картка, відкриває, а тамка право власности на готель в центрі міста. Зрадів той, зачєв прикідати шо до чого. Зачєв по інтернетах дизайнира якогось шукати, меблеві сальони, еуроримонти плянувати… І всьо ніби люкс йшло, але єдного днє парафіяни по сповіді зачєли сі питати свєтого отця за той гОтель, чи то провда, чи то просто хорі на голову люде язиками своїми паскудними шопопало плещут. Но бо є між нами такі зґнири, шо все про всьо знают. Тодий допіру зачєлисі проблєми серед прихожан, а потомка хтось навит до суду подав. Перше засідання, друге, трете.... Дивитсі, жи то всьо йде до того, шо гОтель, в котрого стіко було вкладено, піде на благо людий того міста. Ходе служитель сумний, місцє си знайти ни може. Но та й пішов він знову на берег того самого озера з мислями ся позбирати. А тамка соничко світит, у воді жєби безтурботно пливают, риби всякі, горобці цвіркочут по деревах. Знов піднєв він вочи свої ясні догори і навит не встиг нич подумати, аж ту раптом - крик шальоний !!! Дивитсі, а в озирі суддя мєстного суду сі топит…
    І знов голос з-під земли :

    - О, видиш, хлопе ! А ти ми не вірив ! Казов, жи мине нима ! Я ж ті казов, жи Пан добрий, він все видит, всіх чує....

                                                                                    Завше ваш, Яків Кутовий.

    Медіа Дрогобиччина №2 (16) від 26 травня

     

  • Ми працюємо для Вас!

    w 100 1Дорогі друзі! Сьогодні, 12 травня, вийшов у світ п’ятнадцятий номер «ДрогМедіа». Особливий він тим, що це перший номер 2017-го року й перший у якісно іншому, новому форматі. Сьогодні в газеті над тим, щоб ви отримували якісну, об’єктивну, актуальну, різносторонню інформацію працює  майже два десятки журналістів, юристів, громадських діячів з Дрогобича, Трускавця, Борислава та Стебника.

  • "ТВОЄ-радіо": 10 років в ФМ-ефірі!

    tt 1Уляна Салій, Тарас Богун, Оля Грищенко-Біла, Єва Райська (та, яка в Мар'янка), Роксолана Буяк, Ігор Іванович (той, що Дьорка), Борис Стефанків, Богдан і Наталя Ковальчини - це, здається, не повний перелік імен тих, хто вже 10 років творить наше ФМ-сьогодення. Вони - команда ТВОГО-радіо.

  • "Я повертаюсь у Львів": прем'єра від Ярека

    yarek

    Днями Я-Рек презентував в мережі свою нову композицію "Я повертаюсь у Львів". Розмова на цю тему була опублікована на Порталі YarekSound. Її пропонуємо вашій увазі.

  • Pейтинг розвитку міст обласного значення очолює Трускавець

    truskavets mainТрускавець у червні має найкращі показники соціально-економічного розвитку.

     В рейтингу міст, яку оприлюднили в ОДА, Трускавець на першому місці й випереджає Львів.  

  • Антикорупційний тренінг – у Дрогобичі! Реєструйтесь

    мд змін13 червня у м.Дрогобич на базі видання «Медіа Дрогобиччина» пройде антикорупційний тренінг для журналістів, громадськості. Під час тренінгу йтиметься про роботу із відкритими даними, про те, як контролювати владу, про те, як і де «шукати зраду».

    Тренерами виступлять:

  • Аутизм – не вирок і не хвороба

    IMG 0709Аутисти – невід’ємна частина суспільства, у якому ми живемо.


    У світ вийшла чергова книга відомого сучасного письменника Марка Лівіна під назвою "Ріккі та дороги". У ній розповідається про хлопчика зі синдромом Аспергера. Цю хворобу також називають формою високофункціонального аутизму, за якого здатність функціонувати є відносно збереженою.

    Перша презантація роману відбулася у Львові в рамках Форуму видавців, наступним містом у програмі презентаційного туру став Дрогобич.

    "Жодних питань про натхнення, жодних загальних фраз чи розмов про високе. Будемо говорити про раннє діагностування проблеми, про соціалізацію людей з аутизмом, про те, чому страх – це нормально, і чому щасливими стають люди, які відмовляються бути нещасними", - саме так 

    21558666 1613260208726947 1596439079008822794 n

    описав формат зустрічей сам письменник на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук.

    Фонд допомоги дітям із синдромом аутизму «Дитина з майбутнім» виступив партнером презентаційного туру по 11 містах України і залучив до цього регіональні організації, які займаються особливими дітьми. Журналісти нашого видання також вирішили підтримати дану ініціативу і зробили своє невеличке дослідження.

    У світі існує чітко визначений день, що повністю присвячений розповсюдженню інформації про проблему аутизму, - 2 квітня. Дата запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 2007 року. Проте, зрозуміло, що питання розвитку та соціалізації дітей і дорослих, що хворіють на аутизм, актуальне постійно.

    За даними провідних світових організацій, що займаються питаннями аутизму, за останні роки кількість людей з таким розладом неухильно зростає, стосується це і України. У 2015 році Фонд допомоги дітям із синдромом аутизму «Дитина з майбутнім» підбив підсумки ініційованого ним громадського опитування щодо існуючої ситуації. Згідно з отриманими даними, фахівці виявили три основні проблеми: спеціалісти, діагностика, чиновники.

    Фахівців з аутизму в Україні справді дуже мало. Багато лікарів та педагогів часто не розуміють, що ця хвороба передбачає не лікування, а радше адаптацію і навчання. Перша проблема, відповідно, тягне за собою другу - складність отримання діагнозу. У дітей дошкільного віку часто не можуть виявити хвороби, і коли приходить пора йти до школи, батьки знову починають бити на сполох, адже бачать, що проблеми залишилися і дитина їх "не переросла". Тоді починаються справжні складнощі, адже методики корекції для дітей з аутизмом ефективні саме в ранньому віці - до 7 років.

    Чи змінилася ситуація за останні два роки? Про це ми вирішили запитати у Координатора проекту захисту прав людей  з особливими потребами Міжнародної громадської організації «Фонд допомоги дітям із синдромом аутизму «Дитина з майбутнім» Тетяни Кріт.

     

    "Так, ситуація змінилась. Оскільки змінилося відношення суспільства до людей з особливими потребами, не є виключенням і чиновники. До зміни у відносинах між  чиновниками та сім'ями, які виховують дітей з особливими потребами, спонукають прийняті нормативно-правові акти, зокрема, у сфері інклюзивної освіти. На рівні закону закріплено, що людина з особливими потребами має право на такий самий вільний розвиток особистості, як усі інші діти, вона є частиною суспільства і не потребує ізоляції. Звичайно, існують випадки, особливо на місцевому рівні, коли чиновники не сприяють або не виконують норми Закону України «Про освіту», не створюють інклюзивні класи або групи у дошкільних навчальних закладах. Проте ці порушення вже не мають такого масштабу, як два роки тому. На мою думку, зараз проблемою  є удосконалення створення механізмів реалізації прав людей з особливими потребами (в основному це матеріально-фінансова сфера)."

    Справді, Верховна Рада України не так давно внесла зміни до Закону про освіту, згідно з якими люди з особливими потребами мають право на безкоштовну освіту у всіх державних закладах, незалежно від установлення інвалідності. Разом з цим, пропонується введення дистанційної та індивідуальної форм навчання та створення інклюзивних та спеціальних груп у загальноосвітніх навчальних закладах. Та, як зазначила фахівець, існують ситуації, коли норми цього закону не виконуються.

    "В будь-якому випадку, відповідальність за сім’ю несуть передусім її члени. Та все ж у складних життєвих ситуаціях я раджу шукати підтримки у групах людей, які мають схожу проблему і змогли її вирішити. Наприклад, батьки дітей з особливими потребами створюють фонди та  групи, де вони можуть обмінятись досвідом, отримати підтримку і пораду. На рівні місцевих органів державної влади існують підрозділи, які надають підтримку сім’ям, які потрапили у складні життєві ситуації."

    На питання, про що варто знати батькам дітей з особливими потребами, пані Тетяна відповіла, що, насамперед, вони мають бути переконані - їх діти найкращі. За словами експерта, такі дітки потребують більше любові, тепла, підтримки, вони мають рівні права. Щодо останнього, то координатор проекту із захисту прав людей з особливими потребами зазначила, що можливість їх реалізації у кожному конкретному випадку різна. Тому, надаючи консультації батькам, вона та її колеги дотримуються індивідуального підходу. "Так само і в питаннях наявності пільг: відповідь можна дати, лише знаючи усі обставини в кожному конкретному випадку. Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» гарантована соціальна допомога на рівні прожиткового мінімуму та надбавка на догляд. Розмір таких виплат має диференційований характер", - додає Тетяна Кріт.

    Словом, у будь-якій життєвій ситуації варто шукати всі можливі варіанти вирішення проблем, особливо, якщо мова йде про здоров'я наших близьких. В особливих дітей є права і їх треба відстоювати.

    "Батьки, які виховують дітей з особливими потребами, за захистом порушених прав їх дітей можуть звернутись до органів місцевої влади або до суду. Як правило, батьки звертаються за консультацією, коли не можуть оформити інвалідність дитині, коли виникають проблеми із зарахуванням до школи або дошкільного навчального закладу. Моя перша порада - знаходити порозуміння і уникати конфлікту. Якщо неможливо цього уникнути, то за захистом порушених прав звертаються до суду. Законом України «Про безоплатну правову допомогу» передбачено надання безоплатної первинної правової допомоги", - зазначає експерт Міжнародної громадської організації «Дитина з майбутнім».

    … А все почалося із книги про чотирнадцятирічного Матвія, особливого хлопчика, який може існувати лише за власними правилами. Марк Лівін мав на меті збільшити кількість цінної інформації про аутизм в українському медіа–просторі. На прикладі нашої газети можна сказати, що його місія виконується успішно!

    Така ж думка і у директора Фонду допомоги дітям з аутизмом «Дитина з майбутнім» Лариси Рибченко: "Якщо наші українські письменники почали писати книги про дітей з аутизмом, це означає, що суспільство повертається обличчям до наших дітей. Це означає, що наша культура розвивається у правильному напрямку, а рівень толерантності до тих, хто відрізняється, зростає. У наших дітей вже є майбутнє, тому що їх починають розуміти".

    Довідка: Аутизм — це розлад розвитку нервової системи, що характеризується порушенням соціальної взаємодії, вербальної і невербальної комунікації,  повторюваною поведінкою. У хворих існують складнощі у взаємодії із зовнішнім світом, спостерігаються труднощі  соціалізації. Людина із аутизмом типово уникає спілкування: усяке порушення повсякденного розпорядку й стереотипів видається йому трагедією. Проте інтелект аутиста понижений далеко не завжди, часто виявляються так звані «острівці знання» — області, в яких здібності хворого досягають нормального або навіть геніального рівня.

     

    Уляна Салій, Медіа Дрогобиччина №11 (25) від 06 жовтня

     

  • Безтендерний «Мажор», ФОП Тіна Кароль і фірма, пов’язана з заступником

    caf8af4bd6429227e8ec9686eba4898aГоворимо про «улюбленців» Борислава і Трускавця

    У попередньому номері МД ми розповіли про «допорогових улюбленців» Дрогобича.На цьому не зупиняємось. Сьогодні вашій увазі – такі ж улюбленці Борислава та Трускавця.

    Борислав

    Одразу, щоправда, варто зазначити: ще на початку року рішенням виконавчого комітету у Бориславі ухвалено рішення, згідно з яким поріг закупівель, які йдуть на тендер, суттєво знижено (30 тис.грн. на товари і 100 тис.грн. на послуги), а тому допорогових улюбленців у Бориславі, порівняно з іншими містами регіону, суттєво менше. На мільйони гривень.

    Однак, деякі таки залишились. Хто вони?

    З’ясуймо спільно. Отож:

    Загальна кількість закупівель в місті з початку цього року сягла суми 26 млн 205 тис. грн.

    З них на відкритих торгах пішли закупівлі на суму лише на суму 2 млн.  703 тис.грн.

    Допорогові закупівлі – 3 млн. 763 тис.грн.

    Переговорна процедура – 4 млн. 296 тис.грн.

    Переговорна процедура за нагальною потребою (теплопостачання та ін)  – аж 11 млн 207 тис.грн.

    Процедура звітування про укладений договір – 4 млн. 235 тис. грн.

    А тепер перейдімо до, власне, «улюбленців» (тих, що отримують підряди і замовлення без тендерів).

    В першій десятці:

    КП «Бориславтеплоенерго» - 8 договорів на загальну суму 8 млн. 496 тис.грн (шлях закупівель – переговорна процедура за нагальною потребою);  ТОВ «Львівгаззбут» - 4 договори на суму 3 млн 486 тис.грн (переговорна процедура та звітування про укладений договір); ПАТ «Львівобленерго» - 9 договорів на суму 3 млн. 439 тис.грн (переговорна процедура за нагальною потребою і звітування про укладений договір); ДП «Екранбуд» ТОВ «Екран» - 6 договорів на загальну суму 1 млн 160 тис.грн (всі замовлення - допорогові закупівлі, яка йшла через тендер, про що поговоримо згодом); КП «Господарник» - 1 договір на суму 989  тис.грн (переговорна процедура за нагальною потребою); КП «Бориславводоканал» - 5 договорів на загальну суму 716 тис.грн (процедура звітування про укладений договір); МКП «Мажор» (процедура звітування про укладений договір, фірма депутата Дрогобицької міської ради В.Тюски, яка отримала таким же чином підряди у Дрогобичі) - 2 договори на суму 555 тис.грн; ТОВ «Овочі-фрукти» - 4договори на суму 370 тис.грн (лише одна з цих закупівель – відкриті торг, решта – допорогова закупівлі).

    Варто відзначити, що завдяки рішенню виконкому більшість допорогових закупівель йде через торги.

    До прикладу, розглянемо підрядника ДП «Екранбуд» ТОВ «Екран». Він отримав 6 замовлень на загальну суму 1 млн. 600 тис. грн.

    Перший підряд – ремонт доріг (щоправда – яких саме - не вказано)на суму 199 тис.900 грн. Шляхом торгів ціна понизилась до 180 тис. грн. В торгах брало участь також ПП «Асфальтбуд».

    Другий – ремонт вулиці Міцкевича. На торгах була лише ця фірма. Вартість ремонту, відповідно, знижено лише на 3 тис. грн. – зі 199 тис. грн до 196 тис.грн.

    Третій – поточний ремонт вулиці Володимира Великого. На торги заявився лише ДП «Екранбуд» ТОВ «Екран». Вартість ремонту знижено на 3 тис. грн. – зі 199 тис грн до 196 тис.грн.

    Четвертий - вулиця Дрогобицька. Ситуація та ж – на торги заявилась лише одна фірма. Варітсть понижено на 3 тис. грн. - зі 199 тис. грн. до 196 тис.грн.

    П’ятий – вулиця Бандери. Ситуація ідентична - на торги заявилась лише одна фірма. Вартість понижено на 3 тис. грн - зі 199 тис. грн. до 196 тис.грн.

    І шостий – вулиця Коваліва. Як ви зрозуміли, картина така ж. Вартість понижено на 3 тис. грн - зі 199 тис. грн. до 196 тис.грн.

    Загалом, вдалось зекономити 34 тисячі гривень. Претензій до замовника – КП «Еко-місто» -  виникати, за  великим рахунком, не мало б. Адже ремонт доріг (навіть допороговий), на відміну від Дрогобича, йде через тендер. Тепер справа за підрядниками – беруть вони участь чи ні. Якщо ні – роботи виконує фірма зі Стрия.

    Натомість, про Центральну міську лікарню Борислава цього сказати не можна – півмільйона гривень на реконструкцію приміщень поліклініки Бориславської ЦМЛ депутатській МКП «Мажор» віддано без жодних торгів – шляхом процедури звіту про укладений договір.

    Взагалі ж, при закупівлях на суму 5 млн.493 тис. грн, процедуру  торгів Бориславська ЦМЛ використала усього один раз  - купуючи крупу на сто тисяч гривень. Всі інші мільйони  – як не звіт, то переговорна.

    Однак, так чи інакше, але аналіз закупівель Борислава показує, що понижений бар’єр на допорогових можна і треба використовувати, тоді це зменшує кількість «зради» в закупівлях. Добре було б, якби і в міській лікарні це зрозуміли.

     

    Трускавець

    У Трускавці картина дещо інша і подекуди  нагадує Дрогобич.

    Загалом сума закупівель Трускавця склала 105 млн. 500 тис.грн.

    З них 24 млн. 358 тис.грн – закупівлі Центру медичного лікування та санаторного лікування «Трускавецький», 16 млн. 708 тис. грн. – санаторій «Трускавець СБУ», 13 млн. 447 тис. грн – санаторій «Батьківщина», які є у власності держави, тому їх закупівлі кожен може спокійно переглянути.

    Та перейдімо до власне справ місцевих. Сума закупівель – 50 млн. 990 тис.грн (для порівняння: Борислав – 26 млн. грн, Дрогобич – 70 млн.грн).

    З них відкриті торги – 20 млн. 555 тис.грн. (у Дрогобичі – 8 млн. 505 тис.грн, у Бориславі – 2 млн. 703 тис.грн), допорогові закупівлі – 2 млн.777 тис.грн, переговорна процедура – 4 млн.873 тис.грн, переговорна процедура за нагальною потребою – 10 млн.653 тис.грн, процедура звітування про укладений договір – 12 млн. 136 тис. грн. ( у Дрогобичі – 17 млн. 623 тис.грн, у Бориславі – 4 млн. 235 тис.грн).

    Серед «улюбленців» Трускавця можна назвати наступні фірми:

    ТзОВ «Дорсервіс»: 5 замовлень на суму 16 млн.768 грн. Два з них – отримані на відкритих торгах, три – процедура звітування про укладений договір.

    ПАТ «Львівобленерго» -11 замовлень на суму понад 10 млн грн (процедура традиційна для монополіста – переговорна)

    КП «Трускавецьтепло» - 6 замовлень на понад 9 млн. грн, процедура – переговорна та оприлюднення звіту.

    ТзОВ «Трускавецький водоканал» - 14 підрядів на майже 5 млн. грн. Процедура – переговорна.

    ТзОВ «Поділлянафтозбут» - 4 підряди на суму 1 млн 870 тис.грн (шляхом допорогових і звітування).

    ФОП Пастернак О.О – 3 підряди на суму 450 тис.грн (допорогові закупівлі відділу освіти ТМР)

    ФОП Тіна Кароль – 382 тис.грн. Переговорна процедура відділу культури ТМР.

    ФОП Пасічник А.А – 2 підряди Управління ЖКГіБ ТМР шляхом звітування про укладені договір на суму 293 тис.грн

    ФОП Добровольська Г.І – 3 підряди на суму 281 тис.грн, процедура – звітування про укладений договір.

    Щоб не обтяжувати вас більше цифрами і показати, в чому ховається небезпека «улюбленців», розберемо одну структуру, але таку, яка має гроші і розпоряджається ними на власний розсуд.

    Найбільшим розпорядником коштів у Трускавці (після Центру медичного та санаторного лікування «Трускавецький») є Управління житлового господарства і будівництва ТМР. Управління загалом цього року провело закупівель на 21 млн. 698 тис.грн. З них 15 млн. 808 тис. грн пішли на відкриті торги, 583 тис.грн – допорогові закупівлі, 1 млн. 392 тис.грн – переговорна процедура за нагальною потребою і 3 млн 913 тис.грн – звітування про укладений договір. В кількісних показниках – три б’єкти пішли на відкриті торги, три об’єкти – допрогово, один – переговорна за нагальною потребою і аж 21 об’єкт – це звіт про укладений договір.

    Розглянемо детальніше.

    Отож, шляхом переговорної процедури за нагальною потребою на 1 млн. 392 тис.грн було закуплено електроенергію.

    На відкриті торги (конкурентний тендер) пішли такі об’єкти:

    631 тис. грн.- послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов'язаного обладнання та супутні послуги (Технічне обслуговування мереж освітлення вулиць). Переможець - ТОВ фірма «Сяйво», яка запропонувала виконати роботи за 628 тис.грн.

    4 млн. 174 тис. грн. - капітальний ремонт вул.Грушевського в м.Трускавець Львівської області . Переможець - ТзОВ «Дорсервіс», яка запропонувала виконати роботи за 3 млн.989 тис.грн

    12 млн. 854 тис.грн. - капітальний ремонт вул.Стебницька в м.Трускавець . Запропонувавши зробити роботи за 11 млн. 190 тис.грн, переміг, за рішенням конкурсної комісії, ТзОВ «Дорсервіс». Пропозиції дешевших ПП «Артемсервіс» та ТзОВ «Будівельне підприємство «Любінське» були відхилені. Можливо, в силу того, що, як стало відомо з СЕО «Ю Контрол», дві останні мають як не кримінальні справи, то виконавчі провадження.

    А тепер перейдімо до двадцять одного кулуарного «звіту про укладені договори». Розглянемо не усі, а «найгрошовитіші» (від 100 тис.грн).

    Отож, 1 млн. 323 тис. грн шляхом звітування – на реконструкцію площі Чорновола в місті Трускавець. Виконавець - те саме  ТзОВ «Дорсервіс» .

    250 тис.грн - реконструкція внутрішньоквартального проїзду біля житлового будинку на вул.Мазепи,22 в м.Трускавець. Виконавець- ФОП Добровольська Г.І.

    199 тис. грн. - послуги з поточного ремонту житлового будинку на вул.Стебницькій,76 в м.Трускавець. Виконавець – ФОП Пасічник П.А.

    138 тис.грн- послуги з поточного ремонту житлового будинку на вул.Стуса,9 в місті Трускавець. Виконавець – ФОП Хомяк Ю.В.

    133 тис .грн -послуги з поточного ремонту житлового будинку на вул.Мазепи,36 в м.Трускавець. Виконавець «Комсервіс Трускавець» (запам’ятайте назву цієї фірми).

    132 тис.грн - послуги по поточному ремонту житлового будинку на вул.Івасюка,17 в м.Трускавець. Виконавець – ТзОВ «Термопласт плюс» (головний допороговий улюбленець Дрогобича, нагадаємо).

     120 тис.грн. - Капітальний ремонт покрівлі житлового будинкуна вул.Мазепи, 38 в м.Трускавець . Виконавець – ТзОВ «Загір’я».

    110 тис. грн. - послуги з поточного ремонту житлового будинку на вул.Данилишиних,7 м.Трускавець. Виконавець – ТзОВ «Термопласт Плюс»

    Всі інші закупівлі – трохи  менше ста тисяч гривень, тому на них не зупиняймося. Зупинімось на єдиній, якої ще не вказали.

    Ще 482 тис. грн. шляхом оприлюднення звіту, а не торгів (тобто - кулуарно) були виділені на статтю «Реконструкція мереж освітлення від вул.Шевченка до бульвару Юрія Дрогобича в м.Трускавець Львівської області». Виконавець -ТзОВ «Комсервіс Трускавець». Пам’ятаєте, трохи вище ми просили запам’яти цю фірму. Тож гляньмо: прикметно те, що ця фірма досить молода (зареєстрована лише рік тому), але у 2016 році, як стало відомо з СЕО «Ю Контрол», їй вдалося отримати замовлень від різних трускавецьких розпорядників на суму аж 1 млн. 702 тис.грн. і на суму 1 млн. 217 тис.грн. вже у цьому, 2017 році.

    В чому успіх новоствореної трускавецької фірми, запитаєте? З’ясуймо разом.

    Її засновник – Олег Кабальний, уповноважена особа – Остап Гуляка.

    А тепер -  засновником молодої і успішної в освоєнні бюджетних коштів  фірми є Олег Кабальний, він же , водночас співзасновник, Трускавецького міського відділення ВГО «Комітет по боротьбі з корупцією в органах державної влади, правоохоронних органах, прокуратурі та суді». Цікаво, що керівником  цієї структури з пафосною назвою є  Олександр Олександрович Ткаченко.

    Однофамілець заступника міського голови Трускавця? – запитаєте. Ні, це сам заступник. Ця ж організація вказана в декларації Олександра Ткаченка.

    Як бачимо,  Олександр Ткаченко є заступником міського голови і директором в відділенні ВГО, співзасновником якого Олег Кабальний. Він же - засновник «успішної молодої фірми», яка , хіба  по року  з часу створення, підрядів у Трускавці отримала на майже три мільйони гривень.

    Отака «протидія корупції»…

    І отакі улюбленці.І вони видні– як от монополісти. Але  є і добре замасковані: ті, нещодавно створені, проте котрі успішно “працюють” за наші з вами податки.

    Далі буде.

     

     

    Матеріали підготовлено на основі даних, взятих з сервісів і баз Ю-Контрол, e-data, 007, ProZorro

    Марія КУЛЬЧИЦЬКА, Медіа Дрогобиччина №6 (20) від 21 липня

     

     

  • Бюджет збільшиться на 2 мільйони 400 тис.грн.

    groshiБюджет курортного Трускавця збільшиться на 2 мільйони 400 тисяч гривень

    Кошти надійдуть з обласного бюджету на виконання робіт по мікропроектах та інших інвестиційних проектах.

  • ВелоДень: вперше у Дрогобичі та реґіоні

    18280668 1412300515520238 1063109695 nГромадська організація “Вело Дрогобич” вирішила започаткувати у Дрогобичі нову традицію: навесні, у травні, проводити свято велосипедів - ВелоДень.

    Тож  21 травня у Дрогобичі відбудеться “ВелоДень 2017”.

  • Вже сьогодні новий номер "Медіа Дрогобиччина" вийшов у світ!

    poleznyy opyt izvestnye cherkasshchane.12
    Вже сьогодні  "Медіа Дрогобиччина" № 2 (16) вийшла у світ. Нагадуємо, що наша газета є незалежною і публікується  завдяки грантовій підтримці «Європейського фонду за Демократію» та уряду Канади.

    В цьому номері читайте про таке:

  • Вимагаємо прозорих і доступних звітів!

    1447160655 01051843 novyij razmerТРУСКАВЕЦЬ

    Згідно з законом України «Про статус депутатів місцевих рад»  кожен обранець зобов’язаний не рідше одного разу на рік звітувати про свою роботу перед виборцями. Про проведення такого звіту виборці повинні бути попереджені не пізніше, як за сім днів до дня звіту через місцеві ЗМІ або в інший спосіб. Про результати звіту та зауваження виборців депутат інформує раду та її виконавчі органи й повідомляє про результати обговорення, зауваження і пропозиції, висловлені виборцями на адресу ради та її органів, а також про доручення, дані депутатові у зв'язку з його депутатською діяльністю.
    На жаль, депутати трускавецької міської ради не подають інформації про власні звіти для оприлюднення  на офіційному сайті міської ради. Відсутність такої інформації значно ускладнює виборцям  можливість слідкувати за  діяльністю народних обранців.
    Не знайшовши жодної офіційної інформації про депутатську звітність, я вирішив скористатись контактними формами, розміщеними на сайті Трускавецької міської ради для зв’язку з депутатами. Індивідуально кожному обранцю було надіслано прохання надати інформацію про звіт за 2016 рік.
    Не очікуючи швидкої відповіді, я продовжив  власні пошуки, використовуючи пошукові системи та переглядаючи численні сторінки партійних осередків. З допомогою пошукової системи Google вдалось відшукати публікацію про звіт депутатів фракції КУН Романа Бучковича та Андрія Кісака. Згодом на електронну пошту я отримав скан-копію звіту від депутата Івана Герльовського у відповідь на звернення через контактну форму. На жаль, це була єдина відповідь на такого типу звернення.
    Як виявляється, громадянину відшукати депутатський звіт доволі складно. Щоб збільшити власні шанси на отримання інформації, я продублював своє звернення та надіслав  його додатково депутатам в приватні повідомлення в соціальній мережі Facebook.
    На звернення в соціальній мережі майже  одразу відповіли депутати  Ігор Стасик, Святослав Грабовський  та  Руслан Цехмейстер. Депутат Ігор Стасик повідомив: «Ми звітували про роботу фракцією: звіт був у соціальних  мережах та на шпальтах "ТВ". Крім того, член нашої фракції А.Ф. Степаненко  мав виступ на місцевому радіо, де звітував про роботу фракції, а я, як голова постійної депутатської комісії, звітував ще й на сесії міської ради». Завдяки цій інформації мені, все ж таки, вдалось відшукати в архівах сайту “Трускавецький Вісник” публікацію про звіт фракції “Громадянська позиція”. Святослав Грабовський пообіцяв надати аудіо та копію звіту наступного дня. Руслан Цехмейстер повідомив, що звіт фракції відбувався на радіо. Наступного дня, в Facebook відповідь на моє звернення надав ще депутат Олег Карпин, розповівши, що він та Зоряна Домбровська, як голови фракцій «Самопоміч» та «УКРОП», звітували спільно на Трускавецькому радіо, де мав би бути запис цього звіту.
    Відповідей від інших депутатів, на жаль, отримати не вдалось, як і відшукати будь-яку інформацію про їх звіти.
    Загалом, як виявилось, рядовому виборцю не так уже й просто відшукати інформацію про діяльність обраного ним депутата.
    Безперечно правильним кроком було б оприлюднення  щорічних депутатських звітів на офіційному сайті міської ради. Таким чином кожен виборець отримав би шанс провести аналіз діяльності обранця та визначити рівень ефективності депутата.
    Трохи статистики: з двадцяти шести депутатів Трускавецької міської ради вдалось отримати, інформацію про звіти восьми обранців, тобто тільки третини. Доля звітів решти депутатів - В. І. Вовчанського, Б. М. Габшія, М. М. Кіселичника, І. М. Кенц-Березюк, М. В. Малащака, Т. Б. Матолича, М. І. Мицька, Ю. О. Наконечного, А. Ю. Остапчука, Н. А. Пономаренко, Р. С. Пристая, О. Г. Савченко, В. М. Сазонової, М. В. Сеньківа, А. Г. Стародуба, А. Ф. Степаненка, В. І. Тимчишака, Ю. М. Яворського - залишилась невідомою.

    БОРИСЛАВ

    Депутатський корпус Бориславської міської ради сьомого демократичного скликання складається з 34 депутатів. З них 2016 року про свою депутатську діяльність прозвітували лише четверо:  Андрій Богданович Бігей,  Віктор Ігорович Руднєв,  Ярослав Всеволодович Струс та  Іван Васильович Сорока. Також ми знайшли анонс звіту депутата  Андрія Миколайовича Спаса.

    Щодо Східниці, то тут надав звіт  лише селищний голова.

    Звіти було оприлюднено на сторінці народного часопису «Нафтовик Борислава».

    РАЙОН-СТЕБНИК

    Знайти у вільному доступі звіти депутатів Дрогобицької районної ради чи Стебницької міської ради - завдання виявилось неможливим. На сайтах рад їх нема.

    Тому зараз ми презентуватимемо досвід Дрогобича, який хоч і не ідеальний, але суттєво кращий від практики  міст-сусідів.

    І звертаємось до керівництва Трускавця, Борислава Стебника та Дрогобицького району з проханням/вимогою створити на сайтах своїх рад відповідні розділи і зобов’язати депутатів подавати свої звіти на оприлюднення. Адже це, як мінімум, їх обов’язок, а взагалі - повага до свого виборця.

    ДРОГОБИЧ

    У Дрогобичі не оприлюдненими залишаються звіти 12 депутатів, зокрема секретаря ради та деяких голів фракцій.

    Чи звітували і як звітували місцеві депутати? Чи є активною і дієвою місцева громада? Яких змін та успіхів може досягнути громада, якщо буде налагоджена комунікація між владою і громадою? Про це та інше йшлося під час Форуму “Синергія влади і громади – можлива?/!”, який нещодавно пройшов у м. Дрогобич.

    Під час Форуму відбулося представлення результатів дослідження Інституту “Республіка” щодо звітування депутатів місцевих рад (всеукраїнський та місцевий розріз) та дослідження Інституту “Республіка” і дослідницької кампанії “Active Group” “Участь громадян у прийнятті рішень” (всеукраїнський та місцевий розріз).

    Зокрема, цікавими є наступні результати дослідження:

    Мешканці Дрогобича вважають себе менш активними та менш обізнаними щодо власних прав, аніж в середньому по Україні. Так тих, хто вважає, що він знає про власні права як людини та громадянина у Дрогобичі лише 17,6%, що на 11,5% менше аніж в середньому по Україні. Відповідно, ці люди бачать більше перешкод у знанні про власні права. Так тих, хто сказав, що «немає жодних перешкод» у відповідях на це запитання тут на 11, 5% менше, аніж в Україні в цілому. Це при тому, що «середній дрогобичанин» більше відвідує сайти органів влади так часто, як і середній українець. Причому, це стосується сайтів всіх органів влади.

    Щодо участі громадян у прийнятті рішень на місцевому рівні, дрогобичани називали значно рідше звернення. Проте обізнаних про такий інструмент, як громадські слухання серед дорогобичан виявилось 34,7%, що на 15% більше ніж в середньому по Україні.

    Мешканці Дрогобича частіше вважають за необхідне, щоб громадяни відвідували сесії міської ради (57,9% проти 45,8%). А людей, які сказали, що ходять на сесії коли вважають це за потрібне у Дорогибичі виявилось 19,4%, що на 5% більше аніж в середньому по Україні.

    Щодо впливу на рішення питань на місцевому рівні, у Доробичі понад 40% вважають за необхідне активізувати громаду, що цілком відповідає загальнонаціональній тенденції. А от у тому, що для впливу на локальні рішення необхідно переобрати місцеву раду, переконані 37%, що на 13,3 більше ніж в середньому по країні.

    Форум у Дрогобичі пройшов за участі заступниці голови ВГО «Інститут «Республіка» Олександри Скиби та координатора мережі ВІ «Активна Громада» Віталія Гліжинського.

    Відбулася цікава дискусія за участі громадян, активістів. Підведено корисні висновки.

    Водночас, прикро, але факт: з-поміж усіх персонально запрошених голів фракцій міської ради, на Форум прибув лише голова фракції ГР «Народний контроль» Юрій Кушлик, який відповідав на усі запитання громадян, роз’яснював специфіку роботи тощо.

    У ході розмови Юрій Кушлик зазначив: «Ти можеш бути нормальною людиною. Але як тільки ти стаєш депутатом – за одну ніч ти перетворюєшся в очах людей в «злодія». Відповідно, ще нічого не зробивши – ні доброго, ні поганого, ти стаєш людиною з клеймом. Але депутати – це такі ж люди, як усі. З депутатами треба співпрацювати, а не «пресувати», критикувати їх ні за що. Тоді можливий результат».

    Натомість,  депутати, які змогу налагодити комунікацію з громадою під час Форуму - проігнорували, зробили гірше лише собі. Адже, оскільки не були присутні -  не змогли пояснити, чому їх звіти досі не оприлюднені. Також вони не змогли відчути нові тренди у взаємодії з громадою.

    У межах Форуму менеджер проектів КУ «Інститут міста» Тарас Перхун розповів про громадський бюджет та закликав подавати заявки більш активно: «Нам важливо, щоб громадськість показала, що вона зацікавлена в таких речах як партисипація». Співзасновник ГО «Вело Дрогобич» Маріна Шквиря ознайомила з метою побудови у місті вело-інфраструктури: «Ми розуміємо, що хочемо багато, але крок за кроком все можливо. Перший етап – вулиці Грушевського, на якій має з’явитись полоса для велосипедистів. Поступово зможемо збудувати в місті велоінфраструктуру». Школярка Аліна Сенюх розказала про ідею ГІ «Інше місто» - проект «Одне небо», який має об’єднати три міста – Дрогобич, Авдіївку, Станицю Луганську.

    Відтак, тренер Марія Тяжкун провела тренінг «Взаємодія громадян з владою», під час якого учасники вивчили, зокрема, процедуру  подачі доручення виборця. З огляду, що на доручення виборців депутатський корпус Дрогобича отримує великі суми коштів, вміти користуватись цим інструментом – надзвичайно важливо. Адже якщо депутати не йдуть до виборців, до громади – громада має сама йти до тих, кого обирала. І ставити завдання та питати звіт про роботу.

    Зазначимо, що станом на сьогодні у Дрогобичі досі не оприлюдненими залишалися звіти 12-ти депутатів. Серед них – секретаря Дрогобицької міської ради Олега Хруща, голови фракції ПП «Народний рух України» Романа Курчика, голови фракції БПП «Солідарність» Володимира Бернадовича.

    З успіхів кампанії – новостворений розділ на сайті міської ради у розділі «Трибуна депутата», на якому акумулюються усі надані до оприлюднення депутатські звіти.

    Додамо також, що в межах Форуму звучала цікава ідея щодо запровадження в місті електронного сервісу, у якому робота кожного депутата буде, як на долоні – як голосував той чи інший обранець, за які питання, які проблеми вирішив, які пропозиції вніс тощо. Від радника міського голови з інформаційно-комунікаційних систем Станіслава Гайдера прозвучала підтримка ініціативи: «Впевнений, що такий електронний сервіс розробити цілком реально, і, думаю,  він таки з’явиться у Дрогобичі».

    Також депутатові міської ради Юрієві Кушлику було передано проект рішення щодо звітування депутатів, у якому чітко прописано і строки звітів, і їх зміст. Юрій Кушлик пообіцяв передати цей проект на регламентну комісію – з тим, щоб вивчила і , ймовірно, пропонувала на розгляд сесії.

    Під час заходу йшлося і про Етичний кодекс депутата, який, очевидно, потрібен не лише Вінниці, а й іншим містам України, Дрогобичу зокрема.

    Примітка. Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада” - об'єднання людей та громадських рухів задля самоорганізації та участі у вирішенні місцевих проблем. Ініціатива створена в рамках діяльності Інституту “Республіка”.

    Проект “Активна Громада: право вибору” впроваджується за підтримки Національного Демократичного Інституту (NDI) за фінансової підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).

     

    Юлія Гасій, Марко Федоренко, Марія Кульчицька, Медіа Дрогобиччина №6 (20) від 21 липня

     

     

  • Відверто про сміття

    19944510 1565311013519110 1583962808938244837 o

    Найціннішими багатствами є здоров'я і час.
    Сьогодні ми витратили час, щоб поговорити про сміття, екологію, а, отже, наше спільне здоров'я.
    Круглий стіл "Утилізувати не можна: відмовитись відверто про сміття", що 13 липня пройшов у Трускавці, відбувся радше у форматі дискусії та діалогу.
    Доцент ДДПУ Мирон Цайтлер провів міні-семінар на тему поводження з ТПВ, "практикуючий сортувальна у себе вдома" Андрій Довженко розповів як сортують з дружиною сміття у власній оселі та поділився досвідом навчання шкіл 1 і 2 Дрогобича сортувати відходи.
    У дискусії взяли участь міські голови Дрогобича Тарас Кучма, Трускавця Андрій Кульчинський, Стебника Петро Старосольський та секретар Бориславської міськради Юрій Химин.
    Посадовці зазначали: регіону потрібен сміттєпереробний завод. Дуже потрібен, адже ресурс Броницького сміттєзвалища вичерпано, а ресурс сміттєзвалища у Бориславі не безмежний. І навіть якщо раптом уявити, що сміття зі Львова сюди не поїде (таку позицію висловлюють активісти з Борислава), то сміття з Дрогобича, Стебника , Трускавця та прилеглих сіл кудись треба ж возити... А куди возити, якщо ресурсів обмаль? Правильно , якщо нема куди возити - тоді треба переробляти. Але проблема в тому, що землю під завод ніхто виділити не хоче. Тому маємо те, що маємо: чекаємо.....
    Втім! Поки питання "де і що будувати" нарешті наші очільники спробують сформулювати чітко та порозумітись з громадою, громада сама має стати більш свідомою - і почати з себе. Принаймні у себе вдома сортувати пластик, скло, папір та органіку. Це не складно, і дозволить вам заробити "гривню-другу". Місця прийому вторсировини оприлюднимо незабаром. Це раз.
    Що ще ми можемо зробити, поки заводу і навіть ліній нормальних нема,а сміття щодня продукуємо кубометрами? Вірно, думати на перспективу. Зокрема, ми запропонували міському голові Трускавця спробувати у школах міста запровадити роздільне збирання (так, як це зроблено у кількох школах Дрогобича). Міський голова погодився. Сподіваємось, з 1 вересня і трускавецькі дітлахи вчитимуться "смітити по-новому - відповідально", і що цей досвід пошириться на інші школи Дрогобича, Стебника, сіл району. Адже культура поводження з ТПВ формується з дитинства.
    Отже: 
    1. Почніть з себе: сортуйте, що можна посортувати. Відсортовану вторсировину можна здати і заробити "на морозиво". 
    2. Вимагайте у своїх депутатів та влади вживати вичерпних заходів щодо будівництва цивілізованих сортувальних ліній і звіту про це.
    3. Вимагайте рекультивації сміттєзвалищ та побудови безпечного сміттєпереробного заводу.
    4. Не думайте, що вас це не стосується. Воно вас не стосується лише тоді, якщо ваші діти і онуки житимуть не тут, а десь в Європі. А до того часу - це стосується кожного.
    Не вірите? Заїдьте у Львів. Не думайте, що у нас таке не можливо. Якщо у Львові можливо - то у нас й поготів. Воно нам з вами треба? Може, хоч раз в житті навчимось на чужих помилках і спрацюємо на випередження?

    Марія Кульчицька

     

  • Віктор Винник : Я дуже хочу, щоб про дев’яності роки не судили однобоко...

    18814369 1516993608350851 716235227222217961 nУкраїнського музиканта, лідера рок-групи «Мері» віднині сміливо називають письменником. Презентація дебютної книжки “90. 60. 90” фронтмена гурту «Мері» -  Віктора Винника вперше відбулась у Дрогобичі 31 травня у міській біблотеці імені В. Чорновола. По завершенні нам вдалося з Віктором поспілкуватися.

    -Вікторе, уже відбулась презентація твоєї книги у декількох містах. Скажи відверто, де найприхильніше тебе сприйняла публіка?

    - Важко говорити про прихильність чи неприхильність публіки. Люди в залі є такими, якими їх спонукає бути артист, письменник, художник. У Дрогобичі, до речі, була найбільш неоднозначна публіка, оскільки зала якось дуже цікаво та особливо поділилась на три частини: молодь, котра знає про дев’яності  роки лише з розповідей інших,  ті, хто власне жив у дев’яностих. А ще ті, кого називаються дрогобицькою творчою інтелігенцією, для яких дев’яності були ще одним десятиліттям дорослих людей.

    - Твоя книга про щасливі дев’яності роки. Але все ж таки, чи були у твоєму житті драматичні події у ті часи ?

    - У всі часи присутній драматизм. Ми живемо, ми втрачаємо. Це також драма, з котрою ми стикаємось часто або не дуже. Але це аж ніяк не провина часу чи десятиліття, це просто хід історії чи світу. А  драматизму тоді як такого не було, це радше можна було назвати періодом «виживання» у час тотального безробіття та безгрошів’я. Тоді, дякувати Богу, не було війни... Тому, якщо порівняти часи, тоді це був справді світанок життя і говорити про якийсь «драматизм», мабуть, не зможу.

    - Скажи відверто, хто був першим читачем чи читачкою книжки “90.60.90” ?

    - Першою читачкою була  Оля Матичак,  дівчина з Дрогобича, котрій я безмежно дякую за весь її титанічний труд та зусилля. Оскільки саме вона розшифрувала усі мої тексти, котрі писав вручну давним давно.

    - Чи була критика від твоєї першої читачки ?

    - Насправді вона  дуже толерантно і якось   особливо давала свої коментарі з приводу моєї книги, котрі я з вдячністю прийняв. Я навіть уже не пригадую, чи просив я її про те, аби розшифрувати мою писанину, чи вона виступила в якості волонтера, оскільки це було доволі давно.

    - Інша  назва книжки “90.60.90” – «без імен». Як ти сам говориш – «без імен», бо не хотів когось образити чи когось особливо виділити. Чи були люди, котрі впізнавали себе ? Якою була їхня реакція?

    - Взагалі  першочергово книжка вийшла в електронному варіанті, її прочитала дуже мала кількість людей і лише  тих, кого я знаю конкретно. Але ти сама зможеш відчути різницю, як книжки читають  в  електронному варіанті, а  як на папері. На разі ще не минуло достатньо  часу, щоб усі герої цих  історій себе впізнали. Але навіть якщо хтось впізнає, нічого образливого там немає. Навпаки, це, мабуть, гарний знак - стати позитивним героєм тієї  чи іншої історії. Це  свого роду ностальгійні мандри гарними часами, й описано там лише хороших, веселих людей, з котрими ми творили свої щасливі дев’яності. Та й  взагалі, я дуже хочу, щоб про дев’яності не судили однобічно. Звісно, кримінал і драматизм – це все також було, але разом із тим вирувало щасливе життя, закохувались і народжувались щасливі люди.

    - У кожного автора є право на вигадку у книжці. Чи присутня вона у  твоїй літературі ?

    - Ні. У цій книжці немає вигадки, можливо, присутнє певне художнє редагування чи експресивне підсилення. Але зрештою, ці явища є необхідними, мабуть, для будь-якої книги. Але усі події та історії, написані у ній, – справжні. Більше того, вони пережиті мною та всіма тими, хто був зі мною у той час.

    - Чому ти зовсім  не висвітлив любовну тематику ?  Тобі би було що розповісти людям.

    - Ну так, за усіх маю відповісти. Насправді, ця тема  присутня в усіх,  і кожен може про неї розповідати чи навіть писати. А любов  взагалі така річ, що може прийти будь коли і будь де : у дитсадку у чи у притулку для літніх людей. Але ця книга не є автобіографічною, вона лише описує певні події життя, у котрих присутній я.

    - Якщо порівняти дев’яності та часи сьогоднішні. Що б тобі найбільше хотілось взяти з дев’яностих сьогодні, а з нинішнього часу залишити у дев’яностих?

    - Гарне запитання. Але ти розумієш, що воно з розряду «якби».  Навіщо дивитись у минуле? Ми уже нічого з нього не повернемо назад. Навіщо дивитись у майбутнє ? Ми не знаємо, що воно готує для нас. Найкраще озирнутись довкола та жити у тому часі, котрий зараз. Я, звісно, сентиментальна людина, інколи ностальгую за минулими часами. Часто минуле нам здається кращим.  Ну так, ми  ж були молодші, красивіші, щасливіші. Сонце світило якось тепліше і ясніше. Всі ці спогади, звісно, гріють. Але ж треба чітко для себе розуміти – життя це те,що сьогодні.

    - А чи у є у твоєму житті спогад, який би тобі хотілось стерти з пам’яті

    -Є, звісно, як у всіх людей. Але для того щоб його стерти, я можу лише про нього менше згадувати. Зрозуміло, що життя не повинно  бути  суцільним позитивом, однозначно, що темні смужки теж мають право на існування для того, щоб світло на їхньому фоні виглядало  ще краще та ще приємніше.

    - Якщо порівнювати літературу для дітей та літературу для дорослих, то для кого важче писати?

    - Кілька років тому був проект під назвою «Казки під подушку», для якого я написав дитячу книжку «Старий Годинник».   Після проекту я для себе зрозумів одне: ми зовсім не розуміємо дітей. Зараз ми відійшли на таку велику відстань, що складається враження, наче дітей може розуміти лише Антуан Екзюпері. Коли я написав свою казку, то одразу її протестували мої знайомі, читаючи цю казку своїм дітям. Для мене було дивно чути деякі  запитання від дітей, над якими  сам ніколи не замислювався  і не завжди мав відповідь.. Насправді творенням казок повинні займатись ті люди, котрі глибше проникають у психологію та мислення дитини.

    - Після написання книжки “90. 60. 90” чи змінилось щось у твоєму житті  ?

    - Я став більше усміхатись, бо тепер мене називають письменником. Проте, я аж ніяк не кажу, що я письменник. Бо письменники – це ті люди, котрі написали тонну літератури. А моя книжка – це радше  приємна розрядка думок та серця.

    - Ти знаєш, Вікторе, чим більше я  тебе знаю, тим більше я розумію, що не знаю тебе абсолютно. Чи є  у тобі риса, котра дратує тебе самого ?

    - Є, звісно. Це -  лінощі. Є ще одна риса, котра мене  страшенно дратує. Хоча інколи я розумію, що це певного роду і спасіння для мене самого. У мене дуже коротка пам’ять на усе погане у житті.  Тобто якщо зі мною хтось погано вчинив, я розумію, що  маю повне право  та можливість відповісти такою ж монетою. Але минає небагато часу, і я починаю це відпускати. Я не кажу, що  у мене трапляються надто страшні речі, проте моменти неправдивості інколи присутні. Ця риса насправді дуже допомагає у житті, бо як тільки людина набирає критичну кількість схожого  негативу, це, очевидно, виливається у  щось дуже нехороше.

    Ким для тебе є публіка?

    - Будь-яка зустріч з публікою - це обмін енергією. Я взагалі вважаю, що будь-яке мистецтво повинне нести емоції. Бо значно гірше, коли людина  залишається байдужою, без жодних емоцій. Тобто  яка прийшла - така і  пішла. Тоді який сенс було проводити ту годину чи дві?

    Нагадаємо: організатором презентації книжки Віктора Винника “90.60.90” стала мистецька платформа “DroArt”.

    Єва РАЙСЬКА, Медіа Дрогобиччина №4 (18) від 23 червня

     

  • Віктор Винник : Я дуже хочу, щоб про дев’яності роки не судили однобоко...

    18814369 1516993608350851 716235227222217961 nУкраїнського музиканта, лідера рок-групи «Мері» віднині сміливо називають письменником. Презентація дебютної книжки “90. 60. 90” фронтмена гурту «Мері» -  Віктора Винника вперше відбулась у Дрогобичі 31 травня у міській біблотеці імені В. Чорновола. По завершенні нам вдалося з Віктором поспілкуватися.

    -Вікторе, уже відбулась презентація твоєї книги у декількох містах. Скажи відверто, де найприхильніше тебе сприйняла публіка?

    - Важко говорити про прихильність чи неприхильність публіки. Люди в залі є такими, якими їх спонукає бути артист, письменник, художник. У Дрогобичі, до речі, була найбільш неоднозначна публіка, оскільки зала якось дуже цікаво та особливо поділилась на три частини: молодь, котра знає про дев’яності  роки лише з розповідей інших,  ті, хто власне жив у дев’яностих. А ще ті, кого називаються дрогобицькою творчою інтелігенцією, для яких дев’яності були ще одним десятиліттям дорослих людей.

    - Твоя книга про щасливі дев’яності роки. Але все ж таки, чи були у твоєму житті драматичні події у ті часи ?

    - У всі часи присутній драматизм. Ми живемо, ми втрачаємо. Це також драма, з котрою ми стикаємось часто або не дуже. Але це аж ніяк не провина часу чи десятиліття, це просто хід історії чи світу. А  драматизму тоді як такого не було, це радше можна було назвати періодом «виживання» у час тотального безробіття та безгрошів’я. Тоді, дякувати Богу, не було війни... Тому, якщо порівняти часи, тоді це був справді світанок життя і говорити про якийсь «драматизм», мабуть, не зможу.

    - Скажи відверто, хто був першим читачем чи читачкою книжки “90.60.90” ?

    - Першою читачкою була  Оля Матичак,  дівчина з Дрогобича, котрій я безмежно дякую за весь її титанічний труд та зусилля. Оскільки саме вона розшифрувала усі мої тексти, котрі писав вручну давним давно.

    - Чи була критика від твоєї першої читачки ?

    - Насправді вона  дуже толерантно і якось   особливо давала свої коментарі з приводу моєї книги, котрі я з вдячністю прийняв. Я навіть уже не пригадую, чи просив я її про те, аби розшифрувати мою писанину, чи вона виступила в якості волонтера, оскільки це було доволі давно.

    - Інша  назва книжки “90.60.90” – «без імен». Як ти сам говориш – «без імен», бо не хотів когось образити чи когось особливо виділити. Чи були люди, котрі впізнавали себе ? Якою була їхня реакція?

    - Взагалі  першочергово книжка вийшла в електронному варіанті, її прочитала дуже мала кількість людей і лише  тих, кого я знаю конкретно. Але ти сама зможеш відчути різницю, як книжки читають  в  електронному варіанті, а  як на папері. На разі ще не минуло достатньо  часу, щоб усі герої цих  історій себе впізнали. Але навіть якщо хтось впізнає, нічого образливого там немає. Навпаки, це, мабуть, гарний знак - стати позитивним героєм тієї  чи іншої історії. Це  свого роду ностальгійні мандри гарними часами, й описано там лише хороших, веселих людей, з котрими ми творили свої щасливі дев’яності. Та й  взагалі, я дуже хочу, щоб про дев’яності не судили однобічно. Звісно, кримінал і драматизм – це все також було, але разом із тим вирувало щасливе життя, закохувались і народжувались щасливі люди.

    - У кожного автора є право на вигадку у книжці. Чи присутня вона у  твоїй літературі ?

    - Ні. У цій книжці немає вигадки, можливо, присутнє певне художнє редагування чи експресивне підсилення. Але зрештою, ці явища є необхідними, мабуть, для будь-якої книги. Але усі події та історії, написані у ній, – справжні. Більше того, вони пережиті мною та всіма тими, хто був зі мною у той час.

    - Чому ти зовсім  не висвітлив любовну тематику ?  Тобі би було що розповісти людям.

    - Ну так, за усіх маю відповісти. Насправді, ця тема  присутня в усіх,  і кожен може про неї розповідати чи навіть писати. А любов  взагалі така річ, що може прийти будь коли і будь де : у дитсадку у чи у притулку для літніх людей. Але ця книга не є автобіографічною, вона лише описує певні події життя, у котрих присутній я.

    - Якщо порівняти дев’яності та часи сьогоднішні. Що б тобі найбільше хотілось взяти з дев’яностих сьогодні, а з нинішнього часу залишити у дев’яностих?

    - Гарне запитання. Але ти розумієш, що воно з розряду «якби».  Навіщо дивитись у минуле? Ми уже нічого з нього не повернемо назад. Навіщо дивитись у майбутнє ? Ми не знаємо, що воно готує для нас. Найкраще озирнутись довкола та жити у тому часі, котрий зараз. Я, звісно, сентиментальна людина, інколи ностальгую за минулими часами. Часто минуле нам здається кращим.  Ну так, ми  ж були молодші, красивіші, щасливіші. Сонце світило якось тепліше і ясніше. Всі ці спогади, звісно, гріють. Але ж треба чітко для себе розуміти – життя це те,що сьогодні.

    - А чи у є у твоєму житті спогад, який би тобі хотілось стерти з пам’яті

    -Є, звісно, як у всіх людей. Але для того щоб його стерти, я можу лише про нього менше згадувати. Зрозуміло, що життя не повинно  бути  суцільним позитивом, однозначно, що темні смужки теж мають право на існування для того, щоб світло на їхньому фоні виглядало  ще краще та ще приємніше.

    - Якщо порівнювати літературу для дітей та літературу для дорослих, то для кого важче писати?

    - Кілька років тому був проект під назвою «Казки під подушку», для якого я написав дитячу книжку «Старий Годинник».   Після проекту я для себе зрозумів одне: ми зовсім не розуміємо дітей. Зараз ми відійшли на таку велику відстань, що складається враження, наче дітей може розуміти лише Антуан Екзюпері. Коли я написав свою казку, то одразу її протестували мої знайомі, читаючи цю казку своїм дітям. Для мене було дивно чути деякі  запитання від дітей, над якими  сам ніколи не замислювався  і не завжди мав відповідь.. Насправді творенням казок повинні займатись ті люди, котрі глибше проникають у психологію та мислення дитини.

    - Після написання книжки “90. 60. 90” чи змінилось щось у твоєму житті  ?

    - Я став більше усміхатись, бо тепер мене називають письменником. Проте, я аж ніяк не кажу, що я письменник. Бо письменники – це ті люди, котрі написали тонну літератури. А моя книжка – це радше  приємна розрядка думок та серця.

    - Ти знаєш, Вікторе, чим більше я  тебе знаю, тим більше я розумію, що не знаю тебе абсолютно. Чи є  у тобі риса, котра дратує тебе самого ?

    - Є, звісно. Це -  лінощі. Є ще одна риса, котра мене  страшенно дратує. Хоча інколи я розумію, що це певного роду і спасіння для мене самого. У мене дуже коротка пам’ять на усе погане у житті.  Тобто якщо зі мною хтось погано вчинив, я розумію, що  маю повне право  та можливість відповісти такою ж монетою. Але минає небагато часу, і я починаю це відпускати. Я не кажу, що  у мене трапляються надто страшні речі, проте моменти неправдивості інколи присутні. Ця риса насправді дуже допомагає у житті, бо як тільки людина набирає критичну кількість схожого  негативу, це, очевидно, виливається у  щось дуже нехороше.

    Ким для тебе є публіка?

    - Будь-яка зустріч з публікою - це обмін енергією. Я взагалі вважаю, що будь-яке мистецтво повинне нести емоції. Бо значно гірше, коли людина  залишається байдужою, без жодних емоцій. Тобто  яка прийшла - така і  пішла. Тоді який сенс було проводити ту годину чи дві?

    Нагадаємо: організатором презентації книжки Віктора Винника “90.60.90” стала мистецька платформа “DroArt”.

    Єва РАЙСЬКА, Медіа Дрогобиччина №4 (18) від 23 червня

     

  • Вірити-не вірити? Про Львівське НАБУ, керівника, його родичів і боротьбу з корупцією

    210

    Хронологічно це виглядало так:

    п’ятниця, ранок – приїхала на Міжнародну науково-практичну конференцію «Теорія і практика правоохоронної діяльності», яку організував ЛьвДУВС;

    п’ятниця, обід – познайомилась з керівником Львівського територіального відділення НАБУ Тарасом Лопушанським і записала коротке бліц-інтерв’ю щодо того, з якими питаннями можна і треба звертатися у НАБУ;

  • Водій маршрутки "Трускавець-Львів" демонстративно проігнорував бійця АТО, який чекав на зупинці

    imagesНа Львівщині трапляються випадки, коли водії маршруток відмовляються перевозити учасників АТО, або ж просто не зупиняють їм на зупинках громадського транспорту.

    Про такий свіжий випадок 4 липня IA ZIK повідомив 34-річний учасник АТО з Дрогобицького району.

  • Впала шахта. Що далі? ВІДЕО

    шахтаПро причини обвалу у руднику №2 Стебницького ДГХП "Полімінерал" та його наслідки журналісти "Галицької Варти"  поспілкувалися із Зіновієм Вариводою, колишнім директором «Полімінералу», членом-кореспондентом АГН України.

  • Впливай!

    банер 258х408Ви маєте право бути присутніми на сесіях своїх місцевих рад

    Згідно зі статтею 71 Конституції України, вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

    Отже, кожен громадянин України, якому виповнилося 18 років, має право брати участь у місцевих виборах, висловлюючи свою позицію, шляхом голосування на виборчій дільниці певного округу.

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: