Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom
Четвер, 29 Червень 2017

Новини

Real time web analytics, Heat map tracking

Бойові дії, та й не лише вони, розвідувальні роботи в тому числі – це небезпека. Якщо не пощастить – можна зазнати складних травм, ушкоджень.

Як діяти в таких випадках, що передусім має бути під руками, як має виглядати система евакуації пораненого з поля бою – про це та інше розповідає начальник медичної служби батальйону ім..генерала Кульчицького Тарас Кучма.

 

-          Для початку поговоримо про аптечки і первинну медичну допомогу.

В ідеалі кожен боєць має бути забезпечений індивідуальною аптечкою. І кожен боєць має знати – ця річ у нього не для того, щоб використовувати, коли подряпинка, це річ, яка повинна рятувати їм життя, і до цього треба відноситись дуже серйозно.

В чому полягає термін «рятувати життя»? В індивідуальній аптечці повинно бути те, що дасть змогу надати першу медичну допомогу собі самому або своєму побратиму в моменти, коли людина стікає кров’ю, коли є серйозні рани, які необхідно обробляти одразу на місці бою в «червоній зоні»

 

Що для цього має бути в аптечці? Там має бути чотири компоненти:

  1. Найосновніший компонент, який допоможе «закрити краник», зупинити кров – тобто джгут або турнікет. Ним потрібно вміти користуватися, і він повинен бути таким, щоб сама людина могла надати собі допомогу – зручний, простий в використанні та надійний.

Ми в батальйоні  Кульчицького розробили такі джгути, замовляємо їх за нашими кресленнями. Вони такі ж, як натівські, але.. Але натівські, як показала практика, не розраховані на наших бійців – великих хлопців. Тож ми на 30 см. збільшити його розмір та змінили пластикову застібку-закрутку на сплав металу –бо наші міцні хлопці ту пластмаску в ізраїльських та натівських турнікетах ламали. Ми зробили закрутку зі спеціального легкого металевого матеріалу, який не ламається і легко закручується.

Тобто: повинен бути турнікет, а також, що важливо – джгут резиновий. Він використовується у випадках, коли турнікет накласти складно або неможливо – це пахові та ін.. ділянки

  1. Бандажі, які закривають рану та перешкоджають доступу туди інфекції. Можуть бути ІПП-шки – індивідуальні перев’язувальні пакети, марлеві пов’язки з бинтом. Добрі для використання при рваних та інших складних ранах.

 

3. Протишокова терапія. Включає в себе, в першу чергу, знеболююче (наприклад, «Налбуфен») – щоб людина від болю не втратила свідомість, плюс деякі гормональні препарати.

4. Дезінфікуючі препарати щоб обробити рану. Можуть бути будь-які розчини перекису водню, зеленки, спиртові, дезінфекційні розчини. Українська промисловість розробила зараз спеціальні  якісні індивідуальні розчини для обробки рук, ран.

 

Цих чотири компоненти мають бути в аптечці, яка береться з собою в бій «простим солдатом».

 

Тепер перейдімо до системи евакуації пораненого

В системі надання меддопомоги та евакуації пораненого має бути «солдат-санітар» - один на відділення боєць, якого ми готуємо спеціально для того, щоб він міг надати специфічну допомогу, наприклад – зробити трахіостому, заінтубувати чи вставити трубку хворому коли серйозні поранення і відсутнє дихання; щоб він міг при пневмотораксу зробити відкритий пневмоторакс, аби людина не задихнулась. Такого солдата ми готуємо спеціально – для кожного відділення. У нього є спеціальні інструменти, якими він вміє правильно користуватися і може надати необхідну допомогу. Також цей солдат має спеціальні натяжні линви та карабіни, за допомогою яких він може витягнути пораненого з поля бою.

 

Далі, по «військово-медичній ієрархії», мають бути взводні фельдшери або санінструктори. У них – ще більша медична сумка і ще більше можливостей. Вони, крім того, що знають як витягувати пораненого з поля бою і як надати першу медичну допомогу, чітко орієнтуються куди тягнути і куди везти пораненого, чітко знають, вміють розібратися яких поранених потрібно евакуйовувати в першу чергу, яких - в другу і т.д.

 

І наостанок – ротні фельдшери. Це ті, хто повністю координує свої дії з лікарями, з мед розвідкою, знають як витягнути, як перевезти, як повідомити максимально швидко, не витрачаючи зайвого часу при евакуації.

Ця схема добре працює, доведено практикою.  Саме завдяки їй, в умовах, коли ми були віддалені від першої медичної допомоги на 68 км,  у нас в батальйоні Кульчицького, з числа тих, кого ми рятували (із 420 чоловік) – лише двоє загиблих. Це були хлопці, які, на жаль, отримали поранення, несумісні з життям. Інших понад чотириста – «витягнули».

Щодо «банальних» харчових отруєнь,грибкових уражень тощо – цим займаються батальйонні лікарі, які проводять профілактику. У нас в батальйоні проходять медогляди, які раз у 10-15 днів проводить начмед. Спочатку бійці опиралися, мовляв «та ми все знаємо, та у нас все є, та ми всі здорові». Але начмед ходить,»нудить» кожного з них, кожного з взводних. І коли хлопці бачать, що це не формальність, а лікар дійсно зацікавлений в їх здоров’ї – самі підходять і розповідають про свої скарги – живіт, зуби і т.д і т.п. Коли є довіра – все вирішується в один момент

 

Щодо впровадження системи евакуації,системи надання меддопомоги, передачі  досвіду - можу говорити про Станицю Луганську, де ми її розробляли і відлагоджували самостійно.

Було два лікарі – я  і з 17-ї танкової бригади Артем (більше наразі сказати не можу нічого), з яким ми повністю розробили схему куди, ким і як проводити евакуацію. Також, спільно з «Айдаром», ми в Щасті узгодили з лікарями систему того, хто куди і як прийматиме поранених, як їхати і як рятувати.

Тобто, має бути група медиків, яка чітко розробляє план, наносить все на карту, перевіряє, готує запасні варіанти тощо.

Як наслідок, у нас всі знали - кого вести одразу в Щастя, кого для стабілізації потрібно доставити до нас в Станицю Луганську, а кого – в лікарню щоб витягнути небезпечний осколок тощо.

Вся система має одну ключову задачу – врятувати життя людини.

Ми звели до мінімуму паперову бюрократію. Всі документи оформляються згодом. Так, буває складно – згадати, відновити в пам’яті тощо. Але коли є наплив поранених – про це ніхто не думає. Наше основне завдання – врятувати. Коли бюрократії мало – ефективність медицини збільшується в десятки разів.

Своїм досвідом ми охоче ділимося з усіма медиками та батальйонами, які перебувають в зоні АТО. Зараз, зокрема, його переймають у 128 бригаді. На фронті медики утворили свою сітку співпраці, адже обійтися один без одного не можемо. Для того, щоб вивезти одного пораненого, ми задіюємо дуже багато служб – починаючи від розвідки, яка супроводжує машину з пораненим, щоб їх не розстріляли в дорозі, і закінчуючи тим, що назустріч машині з пораненим йдуть додаткові екіпажі – на випадок, якщо з автом щось трапиться.

Я ніколи не забуду випадок, коли віз пораненого зі Станиці у Щастя, дорога дуже серйозно прострілювалась, була небезпечною і складною – а назустріч мені йшли з двох різних точок дві різні медичні бригади для під страховки, і таким чином нам вдалося пораненого доставити до мед закладу, врятувати.

Від редакції: якщо у Вас виникли запитання до лікаря, маєте побажання перейняти досвід чи проконсультувати – пишіть нам, вказуйте Ваші прямі контакти, після чого з Вами обов’язково зв’яжуться, підкажуть, допоможуть.

М.К., Сила і Честь

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: