Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom

Новини

Нас відвідали

80.8%Ukraine Ukraine
7%United States United States
2.5%Russian Federation Russian Federation
2.2%Italy Italy
2.1%Poland Poland
0.7%Czech Republic Czech Republic
0.5%European Union European Union
0.4%Spain Spain
0.4%Germany Germany
0.3%Netherlands Netherlands

Сьогодні: 12
Вчора: 97
Цього тижня: 386
Минулого тижня: 3685
Цього місяця: 5654
Минулого місяця: 6050
Всього: 128746
Real time web analytics, Heat map tracking

Старосольський 3Що таке адміністративна реформа, мабуть, не кожен знає і не кожен розуміє. Нас задовольняє поверхневе розуміння того, що відбувається у нашій державі, у нашому місті чи селі. Стебник - це містечко, яке так чи інакше підпорядковане іншому місту. Власне, щоби пояснити й зрозуміти, як відбуватиметься  реформа у нашому місті й чого нам чекати від цієї новації, ми зустрілися  із  міським головою Стебника Петром Старосольським.

- Петре Романовичу, Ви не один рік працювали начальником управління земельних ресурсів Дрогобицького району, чи доцільною є, на вашу думку, така адміністративна реформа?

- Я хочу заглибитися трохи в історію. До 1991 року у Дрогобицькому районі було 22 сільські ради, а протягом 1992-1993 років їхня кількість зросла до 45 сільських рад і двох селищних рад. Хочу пояснити на прикладі однієї сільської ради села Добрівляни, до якої належали  відносилися села  Добрівляни, Ролів та с. Воля Якубова, а у 1992-93 роках було утворено  три, у кожному селі. Якщо взяти за штатним  розписом, то в кожній сільській раді повинні бути: голова, секретар, землеупорядник, бухгалтер та інші посадовці, а це призводить до збільшення адмінресурсу втричі. Хочу сказати, що не кожна сільська рада може себе утримувати, переважна більшість з них є дотаційними. Тому я вважаю, що виникла  нагальна потреба у проведенні адміністративної  реформи. Повертаючись до Стебника, хочу сказати, що Стебник належав  до Дрогобича,  і ми були однією міською радою. Та за 25 років Незалежності ми побачили, що розвивається наше місто з кожним роком все гірше і гірше. Основним підприємством, яке наповнювало його бюджет, був Стебницький калійний завод, або як зараз він називається ДГХП “Полімінерал”, на якому за добрих часів працювало до семи тисяч   людей, тоді як сьогодні – 120. Два роки тому через Фонд держмайна завод було продано у приватні руки, й ми бачимо до чого це призвело. Основний наповнювач бюджету, тобто завод, майже на межі, а утримання всього адмінресурсу потребує чималих коштів. І тому, щоб зменшити адмінресурс у сільських радах та зекономити кошти на утримання персоналу, необхідно нагально провести адмінреформу. Вона є на часі. Хоча проблем тут не бракує.

- Наскільки відомо, власне, Стебник, і не тільки він, є проблемним. Розкажіть детальніше.

- Був ухвалений  закон України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”, і в законі чітко сказано: Добровільне об’єднання територіальних громад не призводить до зміни статусу населених пунктів як сільської чи міської місцевості. (ст.4 п.3). У прикінцевих положеннях розписано про старостат, хто і як буде керувати, якщо буде створено територіальну громаду, то такі міста як Стебник в цьому законі не прописані, тож одна стаття закону суперечить другій. В такому самому становищі як місто Стебник опинилися і місто Винники, що біля Львова, місто  Соснівка біля Червонограда. Тобто є три міста в місті. За останні роки наше місто фінансували за залишковим принципом. Ситуація дуже складна. У 2015 році був ухвалений перспективний план розвитку громад, який розробили науковці і обгрунтували економічний план розвитку тих громад. І згідно з тим планом  до нашої територіальної громади повинні були б увійти місто Стебник, яке має всю інфраструктуру, села Доброгостів,  Уличне,  Болехівці, Верхні Гаї та Нижні Гаї. За кількістю  населення та території це мала бути об’єднана громада, яка могла би вижити і дальше розвиватися. Однак сталося так, що у ці питання втрутилися політики, і кожен з депутатів обласної ради хоче виглядати перед своїми виборцями так, що він дуже вболіває за свою громаду, хоча, якщо проаналізувати, випливає інше. І через політичні ігри й інтереси ми не змогли дійти згоди із жодною сільською радою, яка могла б увійти до територіальної громади на чолі із Стебником. З одного боку я їх розумію, зараз у Стебнику занепад в економіці, але над цим треба працювати, щоб знайти інвесторів, які би вкладали кошти у розвиток економіки і міста. Питання створення територіальної громади на чолі із містом  Стебником  на сьогодні  ще не вирішене, і неодноразово розгляд цього питання на сесії Львівської обласної ради відкладали. Також відкритим залишається питання всього Дрогобицького  району. Це питання Львівська облрада відклала до кінця цього року.

- Чи  існують певні терміни створення  таких об’єднаних  громад?

- Територіальна громада повинна була бути створена до початку 2017 року, однак вона не може бути створена доти, поки існує закон про добровільне об’єднання територіальних громад, адже  добровільно об’єднуватися ніхто не хоче. Мав нагоду спілкуватися із польськими колегами  під час фестивалю польської культури, що відбувався у Трускавці, В них, за їхніми словами, теж було чимало проблем і проходила подібна реформа близько 20 років. Однак досягнути успіху в об’єднанні їхніх громад вдалося тому, що в них не було - підкреслюю - поняття добровільного об’єднання. У них громади створювали за рішенням сейму.

- Як відомо місто Стебник розділене землями, які належать Болехівській сільській раді. Чому так сталося?

- Хочу знову повернутися до історії: до ухвалення земельного Кодексу уже Незалежної України у 1992 році (але який коригували  протягом десяти років) облік земель проводився не за сільськими радами, а за  господарствами, які могли налічувати на своїй території три-чотири сільські ради. У нас на території нашого міста в Колпці був відгодівельний радгосп, який ліквідували   1988 року, й згідно зі старим законодавством ці землі не могли належати до міста, оскільки вони були сільськогосподарського призначення.

На території Стебника на той момент було 1 099 га сільськогосподарських угідь, а це район Куби, Сольця та Колпця, й усе  це оброблялося. Після ухвалення нового земельного кодексу землі перейшли в підпорядкування сільських рад, і таким чином споконвічні стебницькі землі перейшли до Болехівської сільської ради. У нас парадоксальна картина: у середині міста, де Солець, калійний завод стоїть на землях Болехівської сільської ради, а це 80 гектарів землі. Кар’єр заводоуправління будівельних матеріалів також знаходиться на території тієї ж Болехівської сільської ради, і відповідно усі податки надходять до сільської  ради. Тому для того, щоб у нас була одна громада і щоб вона була самодостатня, нам необхідно об’єднатися із Болехівцями. Така сама картина і з селом Доброгостів: на його території знаходиться озеро для обслуговування калійного заводу. 2005 року за рішенням Міністерства інфраструктури це озеро разом із гідротехнічною станцією було передано на баланс Стебника, однак до сьогоднішнього дня не вирішено питання узаконення цього озера та оформлення права власності. Трускавець взнав про це  й почав перемовини із Доброгостівською сільською радою про об’єднання із Трускавцем.

- Що на Вашу думку потрібно зробити Стебнику, щоб створити успішну територіальну громаду?

- Щоб створити нашу територіальну громаду, нам необхідно насамперед навести порядок із землею. Перш за все провести інвентаризацію земель, оновити генеральний план та зробити фотозйомку меж міста у масштабі 1:5000, бо до сьогоднішнього дня не має у місті тих речей. Якщо в нас буде проведено інвентаризацію землі, буде змінено генеральний план, відтак ми ставитимемо питання перед Верховною Радою про зміну меж міста.

- А що означає  інвентаризація землі і що вже зроблено у цьому напрямку?

- Ми хочемо знати всіх землекористувачів й хто платить податки за користування землею, а хто ні. Знати всю територію, яка в нас є, і яка може належати до території міста. Бо надзвичайно багато податків йде до  Болехівської  сільської ради за використання тих земель, що є на території міста Стебник, а належать Болехівцям. Я хочу поставити крапку у цьому питанні. Минулого року з обласного бюджету було виділено близько 250 тисяч гривень на проведення цих робіт. Інвентаризацію землі проводить Державний інститут землеустрою, бо з приватними структурами я не хочу мати жодної справи: таку роботу мають виконувати спеціалісти, а не люди, які прийшли заробляти кошти. Думаю, що робота в цьому напрямку завершиться протягом двох місяців. Щоб продовжити роботу з генеральним  планом, включно з тими  землями,  які ми плануємо повернути до Стебника. Треба зробити зйомку у заданому масштабі, яку може провести знову ж таки державна організація - Інститут Західгеодезкартогафія, і найближчим часом роботу буде завершено. Фінансування цих робіт відбувалося за кошти обласного бюджету та співфінансування з нашого бюджету у сумі 90 тисяч гривень. Тоді фінальним етапом буде генеральний план із змінами меж міста. Маю надію, що до кінця поточного року нам вдасться це завершити і отримати новий генеральний план.  

- Чи проводились перемовини з тими громадами, які б могли приєднатися до Стебника? І якщо так, то який результат цих перемовин?Перемовини проводилися із Болехівською сільською радою, однак остання відмовилася категорично. Там  хочуть користуватися стебницькою землею та отримувати з цього чималі прибутки, а в разі об’єднання   вони це втратять.

- Якщо буде проведено  інвентаризацію землі, і буде готовий генеральний план, чи є можливість повернути землі у користування стебницькій громаді?

- Звісно, ми будемо звертатися до Верховної ради, бо повернути ці землі можна тільки ухвалою  Верховної ради. У нас уже є напрацювання у цьому напрямку, однак не хочу розкривати усі карти, щоб не озброїти наших опонентів. Є й інший варіант: створити об’єднану територіальну громаду. Це питання на слуху і в заступників голови Львівської обласної ради, голови облради. Бо не може бути так,  як зараз, не можуть територіальні громади, які існують нині,  бути дотаційними. Ця адмінреформа для того і проводиться, щоб об’єднані громади могли себе забезпечувати самі. Ось до прикладу Стебник. Тут є уся інфраструктура – чотири школи, школа в Сольці, три дошкільні навчальні заклади, лікарня на 500 ліжок, треба хіба що відновити повноцінне відділення поліції, усі адмінслужби тощо.  Стебник цілком здатний забезпечити усіма цими потребами громаду.

- А якщо все ж таки Стебник об’єднають з Дрогобичем, чого тоді чекати стебничанам? І чи взагалі можливий варіант такого об’єднання?

- Такий варіант цілком можливий. В Львівській облдержадміністрації є така думка, щоб на Дрогобичинні створити чотири територіальні громади – Трускавецька, Бориславська разом із Східницею, Дрогобицька і Меденицька територіальні громади. До Дрогобицької об’єднаної громади мали би ввійти міста  Дрогобич, Стебник, Болехівська сільська рада, Гаївська сільська рада (Верхня і Нижня сільські ради), Почаєвицька сільська рада. Раневицька сільрада та Лішнянська сільська рада. Що нам очікувати, я не можу прогнозувати, але ми маємо гіркий досвід фінансування Стебника Дрогобицькою міською радою. Я не знаю, що буде зі школами після проведення реформи шкільних і дошкільних закладів, а якби була наша об’єднання територіальна громада, я думаю, всі школи працювали би, й можна було би створити ліцей, де навчалися б тільки старшокласники. Тут дуже багато питань, але в нас є відповідна база. Так і освіта, і заклади культури, і медицина фінансуються з дрогобицького бюджету, однак ми платимо чимало податків, які йдуть на рахунок Дрогобицької міської ради. І тут палиця з двома кінцями: дуже багато суперечливих положень однак треба знаходити якийсь компроміс у цій ситуації. З одного боку Стебнику буде простіше скажемо так жити, але з іншого боку хто буде на нас звертати увагу. І ще раз звертаюся до закону: тут не прописано про такі міста як Стебник, Соснівка, Винники, які де-факто живуть самостійним життям, а де-юре належать до іншого міста, якщо можна так сказати. Коли я звернувся з відповідним листом про статус Стебника і запитав, як нам бути у цій ситуації до спеціалістів, які проводять реформу, то в мене склалося таке враження, що вони самі не знають, що робити. Однак, маю надію, що провівши ті роботи, про які ми говорили, знайшовши консенсус з нашими сусідами, ми зможемо створити свою успішну об’єднану територіальну громаду.

 

Олеся НІМЕРОВСЬКА, Медіа Дрогобиччина №3 (17) від 09 червня

 

 

 

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: