Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom
Четвер, 27 Липень 2017

Новини

Real time web analytics, Heat map tracking

Цайтлер МиронЧерез  трагедію на Грибовицькому сміттєзвалищі торік та завали сміття на вулицях Львова  сьогодні  дедалі більше  питань виникає  довкола самого підходу людини до поводженням із відходами, які вона сама ж і продукує. Про це говоримо  із кандидатом біологічних наук, доцентом кафедри біології Дрогобицького державного педагогічного університету імені  Івана Франка Мироном Цайтлером.

 -  Чи є реальна екологічна загроза місту, області в ситуації із львівським сміттям?

- Проблема не може наростати безмежно, тому впевнений, що громада сама усвідомить серйозність ситуації і почне давати раду- я не знаю в якій формі- чи сортування, як це відбувається вже зараз на деяких вулицях,- чи це буде у вигляді бунту із блокуванням вулиць. Думаю, значних екологічних наслідків, щоб пів-Львова було завалено сміттям, такого не буде. Дуже часто цю проблему представляють як політичну, але, як на мене, - проблема не лише в політиці, проблема в самоорганізації громади. Якщо збудувати сміттєпереробний завод не так легко, то почати сортувати сміття, наприклад, в ОСББ чи інших організаціях,  можна вже сьогодні. Зараз багато говорять про те, що райони не хочуть брати львівське сміття. Я, як мешканець Борислава, також не хочу львівського сміття в своєму місті. Зараз львівяни мають продемонструвати свій патріотизм тим,щоб самим давати раду  із своїм сміттям. А тепер розрахунки: так званого «несортованого» сміття може бути лише 1/8 від загальної кількості, решта  йде на сортування.

- Чому досі немає сміттєпереробних заводів у Львові?

- Ще у 2008 році я був присутній на семінарі в рамках співпраці міст Львів- Вроцлав- Дрезден, де німці у львівській міській раді дуже детально вчили владу як сортувати сміття. До сьогодні проблему не розв’язано, бо це не було вигідно певним особам. Чому? На Грибовицькому сміттєзвалищі сміття сортували, це неоподатковані гроші.

- Чи  в дрогобицької  влади є комплексний підхід до вирішення проблеми із сміттям?

- Минулоріч до Дня довкілля ми виходили вчити громаду сортувати сміття. Це було на замовлення міської ради, але після того від неї не надійшло жодної пропозиції. Жодної. В той же час до нас звернулась бориславська міська рада із проханням почати цю ініціативу. Міський голова Борислава активно підтримує інінціативу сортування сміття та хоче впроваджувати її в місті.

- Чи є потреба у сміттєпереробному заводі в Дрогобичі і  чому це питання постійно «гальмується»?

- Я переконаний і маю цьому докази:  і в Брониці, і в Бориславі сміття сортують. Є власник сміттєзвалища - управителем є міське комунальне підприємство, який і  дає дозвіл, кого туди впускати, кого - ні. Тож  там люди нелегально сортують сміття. Далі це вивозять на підприємства вторсировини, і  це приносить чималі гроші. Ви тільки уявіть обсяги  сміття на рівні міста! Звідти вивозять цілі фури відсортованого сміття. Я сам був свідком, коли близько третьої години  ночі з Броницького звалища виїздила фура. Що вона вивозила? Очевидно, що пластик або папір вже відсортований. Недавно чув історію як чоловік з Дрогобича пішов працювати на сміттєзвалище в Броницю, мовляв там більше платять, ніж на офіційній роботі. Сміття приносить великі «живі» гроші, тому люди, які за цим стоять, ніколи  не пустять сюди інвестора, який звик працювати за правилами. Це корінь проблеми.

- Чи усвідомлюють українці відповідальність за побутове сміття, яке вони продукують щодня?

- Є люди свідомі, але їх меншість, немає цієї «критичної маси», яка може зламати цю ситуацію. Разом з тим, я бачу позитивні зміни: в одному з міст центральної України мер закупив обладнання, яке дозволяє організувати сортування всього сміття. В Одесі є гарні приклади. Багато є волонтерських організацій займаються сортуванням сміття, а  отримані кошти передають на потреби АТО. Як бачимо, процес досить швидко починається «знизу», від людей.

- А чому важливо сортувати сміття, вчити цьому ще із школи?

- Ми маємо подивитися  на сміття як на ресурс. Папір йде на вторинну переробку, так само як і пластик та скло. Органіка- це взагалі унікальний ресурс для біокомпосту, який коштує гроші. На сьогодні є проблема лише із несортованим сміттям. Приміром, ми на факультеті( біологічний факультет ДДПУ ім. І. Франка -  Авт..) уже давно сортуємо сміття.

- Що ви робите із уже відсортованим сміттям?

- У Дрогобичі є , як мінімум, десять «точок» підприємств вторсировини, які це заберуть, навіть готові самі приїхати. Кілограм паперу коштує дві з половиною гривні, пет-пляшки – 2.40 грн, скляна пляшка - 40-60 копійок, чистий поліетилен- п’ять-шість гривень  за кілограм. Багато людей непогано заробляють на цій справі, переважно - пенсіонери. В Бориславі організація воїнів АТо також сортує сміття: збирає його в парку та передає на підприємства вторсировини. Можливо, є надто мало інформації про пункти збору відсортованого сміття, тому вони не користуються великим попитом.

- Минулого тижня в українському сегменті Фейсбуку користувачі активно обговорювали цифру – сім  відсотків території країни займають сміттєзвалища. Ці дані викликали бурхливу реакцію. Можете прокоментувати цю цифру,  чи відповідає вона дійсності?

- Мені здається, що насправді ніхто цього не рахував. Ми можемо порахувати лише офіційне сміття, натомість стихійних звалищ в Україні значна кількість - чи не в кожному селі біля кожного берега є несанкціоновані звалища. Якщо говорити про сім  відсотків, думаю, що вона завищена, хоча сміття на території країни є справді дуже і дуже багато. Знаєте що мені дивно? Виявляється, що є багато родин з сільської місцевості, які не використовують органіку для власних потреб, а викидають її у загальний сміттєвий контейнер.

- Сміттєзвалища нашого району,  наскільки екологічно безпечними є їхні  території? На скільки  вистачить їхнього ресурсу?

- Старе бориславське сміттєзвалище ще у 1987 році вичерпало свій ресурс. А тепер уявіть собюі обсяги, які були в часи  СССР  і які є зараз. Звалище знаходиться в районі притоки ріки Тисмениця, й  дощові води  виносять нечистоти у потічки, далі - річка, потім – Чорне  море. Якщо спалюють сміття на такій території, то небезпеки ще більше: утворюються діоксини -  надто  токсичні сполуки. В Бориславі сім років тому була ситуація, коли сміттєзвалище повністю вичерпало свій ресурс, і від безвиході його підпалювали й говорили, що то справа рук  беххатченків , Насправді ж ініціатором була тодішня влада.

- Чи правда, що люди, які роками живуть неподалік територій сміттєзвалищ, мають більше ризиків захворіти або отримати загострення хронічних хвороб?

- Дуже важко виявити  такі причинно- наслідкові зв’язки. Взагалі на сміттєзвалищах концентруються відходи 3-4 класу небезпеки, токсичні 1-2 класу вивозити на такі території заборонено, але ми розуміємо, що на сміття люди викидають і акумулятори, батарейки, відтак  важкі метали потрапляють у воду. Але як довести, що людина захворіла саме від проживання неподалік сміттєзвалища? Не можна. Тут потрібні грунтовні дослідження, яких в Україні просто немає. Якщо сміттєзвалище не горить, то там немає аерогенного забруднення, головна небезпека - це продукти гниття та вимивання солей, які потрапляють до  грунту. Але вплив на здоров’я людини «сміттєвого сусідства»- очевидний.

- Чи існує альтернатива стихійним звалищам сміття?

- Якщо воно велике, то можна користуватись установками з біогазу. Але це дуже дорого, і тут потрібні великі сміттєві обсяги, аби справа була рентабельною. На мою думку, в проблемі із сміттям треба просто почати сортувати та впроваджувати переробку. Каменем спотикання  є потреби людини. Недавно спілкувався із своїм студентом, який зізнався мені, що тільки літнього взуття у нього більше двадцяти пар. Питання риторичне: скільки людині треба пар взуття для щастя?  Маємо розуміти, що згодом кожна пара цього взуття буде сміттям, з яким треба щось робити. Нас на планеті зараз сім мільярдів людей, і кожен хоче гідного  рівня побуту - одягу, їжі. Ми тільки випили води із пластикової пляшки, а проблема її утилізації залишилась на десятки років вперед. І ми щодня продукуємо і продукуємо кілограми сміття - на місцевому, національному та глобальному рівнях.

- Як тоді почати з себе, як кожному  можна зменшити кількість сміття, принаймні побутового?

- Почати сортувати. Папір, пластик та скло - хоча би це. Це під силу будь- якій українській родині. Якщо це сільська місцевість, то до списку додається органіка. В містах до процесу має обов’язкового долучатись місцева влада. Все просто: органіка з будинків може йти спочатку на переробку, а потім – на підживлення  міських клумб як біогумус.

Роксолана БУЯК, Медіа Дрогобиччина №5 (19) від 07 липня

 

 

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: