Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom
Четвер, 29 Червень 2017

Новини

Real time web analytics, Heat map tracking

18618209 1690183960996016 1266028831 oЗовсім нещодавно директором державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» став знаний молодий історик – Богдан Лазорак. Мене неабияк втішила  ця новина, оскільки, музей Івана Франка тепер у надійних руках і, мабуть, зовсім скоро цю музейну платформу ми зможемо побачити у зовсім новому світлі, а отже -  осягнути Івана Франка у абсолютно іншому форматі.  Мені кортіло дізнатись про зміни в нашому  музеї, тому  й запросила до  розмови щойно призначеного директора історико-культурного заповідника  «Нагуєвичі» Богдана Лазорака, який під час  нашої розмови відверто зізнався , що спонукало його подати свою кандидатуру на конкурс. Перша причина, за його словами,  - це бажання перетворити Нагуєвичі на сучасний майданчик для різноматніних мистецьких,  театральних та музейних акцій. Другою ж, не менш важливою, для мого співрозмовника причиною   є те, що Богдан народився у районі Млинок, яким часто мандрував  Франко, відтак  описував ці мандрівки у своїх творах.

- Найперше, про що хочу запитати: яких змін варто очікувати у музеї Івана Франка в Нагуєвичах?

- Коли я кандидував на посаду директора музею, розробив певну програму, яка складалась з кількох частин і багато чого було вже опрацьовано  протягом року з моїми колегами -  археологами, істориками, мистецтвознавцями, журналістами та хранителями музейної справи в Україні. У  моїй програмі передбачено багато цікавих  справ, передовсім – побудова нової команди, певна частина якої складатиметься, можливо, навіть з волонтерів, адже наш час  надто  потребує волонтерської праці та допомоги. Також моя програма передбачає блок науково-дослідницької роботи, музейної педагогіки, без якої не може прожити стежина Івана  Франка, ну і, звісно, кадрова політика, певні бренд-буківські проекти, які б йшли в ногу з часом і тим самим об’єднали   всі краєзнавчі пам’ятки нашого Франкового краю навколо заповідника.

- Ти, власне, говориш про повне оновлення команди. Наскільки я розумію, це буде здебільшого  молода команда. Звідки братимеш цих людей ?

- Звісно, це будуть фахівці своє справи, котрі насамперед працюватимуть у заповіднику. Зрештою, вони сьогодні там працюють, і мушу сказати, що й сьогодні  в музеї доволі непогана команда. Також це будуть люди, котрих я знаю і ціную за фаховість й обізнаність у тій чи іншій царині. Це будуть люди різні за фахом, котрих зможе об’єднати одна велика справа –  “перезавантажити” Івана Франка та наблизити його до сучасності й до молоді за допомогою інших підходів, неординарного способу мислення, нових педагогічних механізмів та свіжих ідей. Маю намір  час од часу влаштовувати “зустрічі” з Франком, котрі не обмежуватимуться  лише якоюсь екскурсією чи розповіддю про Івана Яковича: передовсім ці зустрічі мають бути неформальними  живими, цікавими. Вони повинні   не лише повертати нас у добу Франка, але й торкатися найближчого майбутнього. Взагалі сьогоднішній світ показує багато інноваційних і класних ідей, котрі популяризують нашого славетного краянина. Наприклад, музична команда «Один в каное», котра дивовижно виконала  пісню «Човен»  на слова Івана  Франка і явила нам поета у цілковито іншому світлі.

-  Я, до речі, вважаю, що  нам усім потрібно забути того Франка, якого ми всі знаємо зі школи чи з університету і  пізнати іншого, цілковито  нетипового героя історії краю. Окрім залучення молодих людей задля популяризації Каменяра, що ще плануєш робити?

- Якщо деталізувати мою  програму, хочу почати із реконструкції генеалогії Франка, можливо, із застосуванням 3D моделей. Нині мої колеги-історики вже  “готові взятись до бою” та реконструювати родинне дерево Івана Франка до 17 століття.

Це насправді дуже цікаво. Окрім того, я думаю, що Франко нині повинен мати кілька важливих напрямків задля наближення до молоді. Наприклад, - проект «Соляний шиб», бо, як відомо, Нагуєвичі дуже давнє поселення і також, як Дрогобич, Стебник та Борислав, тут  видобували смачну сіль. Ми з археологами знайшли креслення цього соляного шибу. Він, до речі, дуже подібний до  шибу нафтового.

Ми хочемо подати цей проект на грант, щоби  втілити ідею соляного шибу в життя для свіжого дихання, різноманітних мистецьких акцій, наприклад на пленері. Ця ідея не має аналогів в Україні, хіба що у Польщі, у містечку Бжезув, є дещо схоже, щоправда, соляного шибу там нема.

Ми також дуже хочемо оживити стежку Івана  Франка, тому плануємо залучити креативного педагога, котрий би переодягався  у костюми казкових звірів разом з усіма туристами і “реконструював”  найцікавіші  сцени з казок письменника.

Також маю багато ідей з приводу організації різних  невеликих фестивалів. Зараз думаю про «Франко Ровер фест», фестиваль грибарства обов’язково, позаяк Іван Якович  дуже любив гриби, й саме такого фестивалю в Україні дійсно немає, а ми зможемо бути першими, хто започаткує таке  дійство, й  зробить доступним для кожного. Зараз ми з товариством «Лісівник» розробляємо цю програму.  За нашим задумом фестиваль мав би відбуватись або восени, або ж навесні і проходив би найцікавішим маршрутом. Інший напрямок  - це археологія, адже  фонди  музею  Франка  у Нагуєвичах потрібно постійно поповнювати.

Зауважу: історико-культурні чи історико-мистецькі заповідники передбачають не тільки дослідження, вони, перш за все, мають б цікавими для кожного, а не лише для франкознавців.

- Якщо Ти вже на початку згадував про музичну команду «Один в каное»,  запитаю тебе, яким чином можна буде ще більше розкрити Франка  в українській  музиці ?

- Наскільки мені, відомо Остап Походжай планує відроджувати фестиваль “Франко-Фест”, і я думаю,що ми з ним знайдемо спільний знаменник. Нашим завданням є допомога цьому фестивалю і , можливо, стати бренд-буком  Дрогобиччини, який би популяризував цю візію навіть за межами України. Якщо брати до уваги відновлення автентики у музиці, то маю також ідею співпраці з київськими музичними гуртами, котрі, на основі різних археологічних розкопок, відроджують автентичний контекст. Думаю, Франко був би дуже радий, якби ми на подвір’ї його дому грали би  на бубнах  XVI століття.

- Якщо ми вже згадали про Франка як про великого гурмана, то чи можливо  цю ідею також прищепити до концепції? Наприклад, на території заповідника створити якісні гастрономічні заклади харчування за переписами Івана чи Ольги Франко ?

- Звісно, це цілком можливо. Прикладом такого підходу на сьогоднішій день діяльність   подружжя Тихолозів - франкознавців із Львова, котрі дуже гарно показують світові внутрішнє «я»  Івана Яковича. Вони презентують Франка у найбільш неординарному стилі - як він одягався, що їв, що пив і що не  любив. Звідси ми й дізнаємось, що Франко був доволі серйозним рибалкою й  полюбляв смакувати рибою. І, власне, хвороба рук, котра його переслідувала на старості літ, якраз виникла на грунті його захоплення, бо усю рибу він ловив руками. Та  я переконаний, що Франко оживе також як людина, котра приходила поласувати  кавою  до кнайп, адже  й про це є згадки. Навіть дуже гарно описано, як одного разу Франко зайшов до львівської кав’ярні замовити філіжанку кави. У той момент відвідувачі закладу завмерли з його появою, а той, потому як випив  каву та прочитав свіжу  пресу промовив : «Ну вже щось кажіть, не мовчіть».  

Також  маємо ідею разом з Богданом Тихолозом відновити костюмовану подорож Франка з його дому з усією автентикою того часу в розкішній кареті. Й тут, звісно, не обійтися без переписів Івана Яковича.

- Якщо говорити про віртуальну подорож, чи буде вона доступною для активних користувачів Інтернету та соціальних мереж ?

- Так,  про це також ми думали. Я черпатиму досвід з історико-культурного  заповідника «Ту Стань», бо саме вони дуже вдало показують,  як з цивілізації Франкової провінції можна представити публіці абсолютно інший світ нашого Прикарпаття. Ми створимо кілька відео-роликів, котрі донесуть інформацію про пам’ятки, стежки та самого Франка у Інтернеті. Буде оновлений сайт безумовно. А ще я дуже хочу створити платформу, котра б популяризувала Франка і збирала б усю інформацію про нього по всьому світу.

- Як на твою думку спонукати сучасну молоду людину частіше відвідувати музеї ? В цьому  випадку йдеться про музей І. Франка у Нагуєвичах.

- По-перше, маю надію, що всі ці ідеї, про які я щойно розповідав повинні об’єднатись  в одну щасливу формулу, яка б власне і заохочувала  молодь до Франка. Це в жодному разі  не повинно когось змушувати до чогось. Кожна людина для себе має зрозуміти, що їй необхідно приїхати сюди, аби чудово провести час, дізнатись для себе те, чого раніше вона не знала. Ми також хочемо зламати усі радянські стереотипи й зробити  цю локацію відпочинку справді сучасною та якісною. Відкрию вам маленьку таємницю: зараз ми з моєю колегою хочемо  запатентували настільну гру, котра називається «Вандрівка», бо сам Франко любив писати «Мої вандрівки». Тому ця гра стане ще одним гарною нагодою приїхати до Нагуєвич.

- Як в   ідеалі Ти бачиш сучасний музей І. Франка ?

- Людина приїздить туди не лише задля того, щоб перенести свої думки у революційну, подекуди гнітючу минувшину Івана Франка, але, як я вже згадував,  для того, щоби відпочити там  у комфортному та зручному місці. Щоб  кожен міг розуміти Франка сьогоднішнього, а не Франка минулого. Це повинно бути місце для зустрічі з друзями, родиною, колегами. Я бачу там гарне нічне освітлення, місце для велопаркінгу, гарні і бістро, де можна було б  смачно попоїсти та випити запашної кави. Увесь персонал, котрий там працюватиме, має бути вбраний  у гарний  бренд-буківський одяг.

- Ким для Тебе є Франко?

- Для мене Франко є джерелом для пізнання того, що людина завжди критикує. Ось наприклад, ми сьогодні чуємо, як на кожному кроці критикують владу,  й ми не можемо у з цим усім дати собі раду, бо навколо дуже багато різної інформації та думок. У такі моменти, коли ти не розумієш, що робить влада, варто просто читати Франка. Найкраще читати його публіцистичні твори, де він пояснює щоденне життя. Франко дуже багато дискутував, тож умів пояснити, як правильно вийти з тієї чи іншої дискусії. Франко був дуже різний. Інколи  до нестями нервовий  та імпульсивний. А деколи дуже стриманий та спокійний, Та, попри все, був надто  активним у суспільстві,  багато читав та знав. І насправді існує багато таємниць Івана Яковича Франка, котрі ми з вами ще не розгадали.

Єва РАЙСЬКА, Медіа Дрогобиччина №3 (17) від 09 червня

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: